Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шувар
Берлін: Українське слово, 1924

Шува́р, ру, м. Раст. Acorus colamus. Вх. Пч. I. 8. Бодай тая річка шуваром заросла, що мене молодого в чужий край занесла. Лукаш. 124. Де ж ти, бурлак, забавився, по коліна заросився? Облогами за волами, а шуваром за товаром. Гол. III. 82.