Словарь української мови (1924)/зім'яти

by Борис Грінченко

◀ зімуватися

Словарь української мови Борис Грінченко З зім'яти

зім'ятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зім'я́ти и зімня́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Смять. 2) Стереть, растереть; истолочь. Зімну всього я на кабаку. Котл. Ен. II. 18. Зімни трохи маку. Зім'яв сіль.