і в комору, і на горище, і де є який закапелок усюди. Кв. II. 285. Сиділи б отам тихенько по своїх закапелках. Канев. у.
Закарбува́ти, бу́ю, єш, гл. Сдѣлать зарубки.
Закарва́ш, шу, м. Обшлагъ, отворотъ рукава.
Закарлю́ка, ки, ж. Крючекъ, загибъ. Ум. Закарлю́чка. О. 1862. I. 79.
Закарлю́чистий, а, е. Со многими загибами, поворотами. Пішов собі знову блукати по закарлючистих улицях московських. О. 1861. Шевч. X. 4.
Закарлю́чити, ся. См. Закарлю́чувати, ся.
Закарлю́чка, ки, ж. Ум. отъ закарлю́ка.
Закарлю́чувати, чую, єш, сов. в. закарлю́чити, чу, чиш, гл. Загинать, загнуть крючкомъ.
Закарлю́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. закарлю́читися, чуся, чишся, гл. Сгинаться, согнуться крючкомъ.
Закаса́ти, ся. См. Зака́сувати, ся.
Закастри́ти, рю́, ри́ш, гл. Загромоздить, заставить пространство вещами. Сіни там невеликі, та ще так закастрено, що й повернуться ніде, — настановлено всього. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Зака́сувати, сую, єш, сов. в. закаса́ти, са́ю, єш, гл. Засучивать, засучить, заворачивать, заворотить. Рукава в неї за білі лікті закасовані. МВ. II. 176.
Закасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Превзойти. Мій буланий навзаводах закасував його мишатого. 2) Уничтожить, исключить. Колись до війська людей вербували, а тепер їх закасували.
Зака́суватися, суюся, єшся, сов. в. закаса́тися, са́юся, єшся, гл. Подбирать, подобрать, поднимать, поднять платье, полы шубы и пр. Гол. Од. 28.
Зака́тний, а, е. Звѣрскій, свирѣпый.
Закато́ваний, а, е. 1) Замученный истязаніями, пытками. 2) Неуступчивый, упрямый. Він закатований та упертий. Левиц. Пов. 106.
Закатува́ти, ту́ю, єш, гл. Замучить.
Закахи́кати, каю, єш, гл. Закашлять сухимъ кашлемъ.
Зака́хкати, каю, єш, гл. Объ уткѣ: закричать. Знялись з води утята, закахкають і ну степом круглять. Греб. 387.
Закацу́бнути, бну, неш, гл. = Закацюбнути.
Закацю́бнути и закацю́бти, бну, неш, гл. Окоченѣть отъ холода, затвердѣть отъ мороза. Мороз добрий, бачу: оце допіру повісила на плоті сорочки, а вже й закацюбли. Черк. у.
Закача́ти, ся. См. Закачувати, ся.
Закача́тися, ча́юся, єшся, гл. Закатываться. Ясна зіронька закачається, мене матінка сподівається. Чуб. V. 747.
Зака́чувати, чую, єш, сов. в. закача́ти, ча́ю, єш, гл. 1) = Закасувати, закасати. 2) — гли́ну. У горшечниковъ: смоченную водой глину смѣшивать такъ, чтобы обратить ее въ тѣстообразную массу. Вас. 178.
Зака́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. закача́тися, ча́юся, єшся, гл. = Закасуватися, закасатися. Очеретом качки гнала, високо м ся закачала. Чуб. V. 1180.
Закачурити, рю, риш, гл. — хвіст. Свить кольцомъ хвостъ. Пес закачурит хвіст як обарянец. Вх. Лем. 415.
Зака́шляти, ляю, єш, гл. Закашлять.
Зака́шлятися, ляюся, єшся, гл. Закашляться. Батюшка сів проти неї та й закашлявся. МВ. II. 203.
Заква́кати, каю, єш, гл. Заквакать.
Заква́сити, ся. См. Заквашувати, ся.
Заквасува́ти, су́ю, єш, гл. Запереть, посадить. Закували хлопця молодого та в тюрму заквасували. Шевч. 454.
Заква́шувати, шую, єш, сов. в. заква́сити, шу, сиш, гл. Заквашивать, заквасить. Вона швидче ті невдалі булочки знов у діжу та й заквасила. Мнж. 97.
Заква́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. заква́ситися, шуся, сишся, гл. Закисать, закиснуть.
Заквили́ти, лю́, лиш, гл. Жалобно застонать, заплакать. Заквилило два соколоньки, на воротях сидячи. Рк. Макс. Заквилить дитятко, схилиться до його Маруся гойдати. МВ. II. 180.
Заквита́ти, та́ю, єш, гл. Внести въ списокъ, въ запись. Піп по лейстрах заквитав, що Савка, прозвищем Знемога… для шпиталя той двір оддав. Мкр. Г. 63.
Заквитува́ти, ту́ю, єш, гл. = Заквитати.
Заквіта́ти, та́ю, єш, сов. в. закві́тнути, ну, неш, гл. Зацвѣтать, зацвѣсть. Які тоті квітки красні, котрі заквітають. Гол. II. 797. Ой заквітли хвіялочки, заквітли. Гол. I. 335.
Закві́тчаний, а, е. 1) Убраный, украшеный цвѣтами, лентами и пр. Закві́тчана ді́вчина. Дѣвушка съ цвѣтами на головѣ.
