котораго прикрѣпленъ вало́к, а въ послѣдній вставлены зубці́. Шух. I. 166. Въ другихъ мѣстностяхъ держівно называется гра́блисько, гра́блище, граби́льно; два другія названія: вало́к і зубки. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Грабельки́. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати. Чуб. V. 29.
Грабо́вий, а, е. Грабовый. Чуб. V. 674. Між дубовими та грабовими гаями. Левиц. I. 203.
Грабови́тий, а, е. Корыстолюбивый, любостяжательный. Хвалить Настя свого попа: „Не грабовитий“, каже. О. 1862. V. 83, 84.
Грабо́к, бка́, м. 1) Ум. отъ граб. 2) Пт. = Деркач, Crex pratensis. Вх. Уг. 234.
Грабо́чок, чка, м. Ум. отъ граб.
Грабува́ння, ня, с. 1) Грабежъ. Черк. у. 2) Взятіе движимости за долги. КС. 1889. VII. 670. 3) Взысканіе податей.
Грабува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Грабить. 2) Брать движимость за долги. КС. 1889. III. 670. Та беруть жиди, грабують, цінують ні за що. Чуб. V. 1019. 3) Взыскивать подати. КС. 1889. III. 670.
Грабу́нок, нку, м. Грабежъ. Стор. II. 185.
Грабча́к, ка́, м. 1) Молодое деревцо граба. Каменец. у. 2) Высокій, тонкій и лѣнивый волъ. КС. 1898. VII. 46.
Гравила́т, ту, м. Раст. Geum urbanum L. ЗЮЗО. I. 124.
I. Град, ду, м. = Гряд. Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098.
II. Град, ду, м. 1) = Го́род. (Заимствовано изъ церк.-слав.). Чуб. I. 160. 2) Огорожа. Ой у саду, в саду-винограду, там стоїть коник коло граду. Чуб. V. 781.
Градівник, ка, м. Знахарь, управляющій градомъ. Шух. I. 43.
Граді́ль, ля, м. Гредиль, часть плуга, въ которую укрѣпляется чересло. Чуб. VII. 398.
Градки́, до́к, ж. мн. Ограда вокругъ церкви. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Градобо́їця, ці, ж. Побитый градомъ хлѣбъ. НВолын. у.
Градобо́йний, а, е. (О полѣ, лугѣ). Побитый градомъ. Черниг.
Градови́й, а́, е́. Градовой. Пищать, як дідько в градовій хмарі. Ном. № 12890.
Гра́дус, са, м. Градусъ. Тепломір поділяють на 80 частин.... звуться градусами. Ком. Р. II. 79.
Гра́дусник, ка, м. = Тепломір. Тепломір деякі називають просто градусником. Ком. Р. II. 79.
Гра́йворон, на, м. = Гайворон. Вх. Пч. II. 9.
Гра́йка, ки, ж. 1) Игра, партія игры. Ходіт до мене на грайку. Вх. Зн. 12. 2) Родъ сильно жужжащей при полетѣ мухи. Вх. Зн. 12.
Гра́йливий, а, е. Сверкающій. Над ним яснеє та холоднеє небо, грайливе сонечко. МВ. II. 113.
Грайний, а, е. Искусный въ музыкѣ. Маєш же музики грайнії? Маєш же свашоньки співнії? Маєш же старости можнії? Гол. II. 665.
Грак, ка́, м. 1) Грачъ. Од лівого виска він чорнявий як грак. МВ. II. 182. 2) Лови́ти гракі́в = Ґави ловити. Він граків ловить. Ном. № 10925.
Гра́к, меж. и пр. = Гряк и пр. Стук! грак! то й п'ятак. Ном. № 10433.
Грама́тика, ки ж, 1) Грамматика. Ном. № 10439. 2) Третій изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.
Грама́тик, ка, м. 1) Грамматикъ. 2) Ученикъ третьяго изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.
Грама́тка, ки, ж. 1) Азбука, букварь. Аз-буки, бери граматку в руки. Ном. 2) Поминальная книжечка. Наняли тут по йому панахиду і у граматку свою записали. Кв.
Грамітни́й, а́, е́. Грамотный. Шух. I. 33.
Гра́мота, ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Гра́мотка, ки, ж. Письмо. Ой напишу я грамотку, пошлю післоньки до батенька. Мет. 297.
Граму́зджа, жі, ж. = Хмиз. Вх. Уг. 234.
Гра́на, ни, ж. = Грань 3 = Жар. Желех.
Грана́та, ти, ж. Драгоцѣнный камень, гранатъ. На шиї гранати, корали, дукачі, як жар горять. Стор. II. 29.
Гранати́рь, ря, м. Гренадеръ. Мене дано до гранатирів. Федьк.
Гранато́вий, а, е. 1) Гранатовый. 2) Цвѣтомъ похожій на гранатъ, темносиній, темнофіолетовый. Мундір на нім гранатовий. Чуб. V. 1084.
