Словарь української мови (1924)/грань

by Борис Грінченко

◀ гранчити

Словарь української мови Борис Грінченко Г грань

гранювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гра́нь, ні, ж. 1) Межа, граница. Саме на грані росте дуб. Лебед. у. 2) Грань, боковая плоскость въ многогранникѣ. 3) Крупные горящіе уголья. Каменец. у. ЕЗ. V. 194. Гн. II. 17. 4) = Границя 2, Cetrario islandica L. Вх. Зн. 12. 5) Раст. Sticta. Шух. I. 22.