Словарь української мови (1924)/город
| ◀ горовитий | Словарь української мови Г город |
городарь ▶ |
|
Го́род, да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. АД. II. 9. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. Чуб. В городі царів син, а за городечком царівна. Чуб. III. 159.
Горо́д, ду, м. 1) Огородъ. Сидить, як качан в горо́ді. Ном. Ум. Горо́́дець, горо́донько, горі́дчик. Левиц. I. 170. Горо́дчик. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Прийди, козаче, к мойому городоньку. См. Огород. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 457. Родъ хоровода. Грин. III. 109.