Такий бридкий, що гид і глянути на його.
Гиджга́, меж. Крикъ для натравливанія собаки. Тоже, что и кусі, гець. Сірко за тим вовком…, а чоловік кричить: „Гиджга, Сірко!“ Рудч. Ск. I. 11.
Ги́дити, джу, диш, гл. = Гидувати. Каменец. у.
Гиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. НВолын. у.
Ги́дість, дости, ж. = Гидота. Переясл. у.
Гидки́й, а́, е́. Гадкій, противный, мерзкій, отвратительный, плохой. Чуб. V. 162. Гидкий, як поплазка. Ном. № 8494.
Ги́дкість, кости, ж. Гадость. Левч. 25.
Ги́дко, нар. Гадко, противно, мерзко, отвратительно, плохо. І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо че́пає. Ном. № 2014. Та й гидко ти танцюєш, бабо! — Е, так довго. Ном. № 12558.
Гидли́вий, а, е. Брезгливый, брезгающій. Драг. 35.
Гидли́вість, вости, ж. Брезгливость, чувство отвращенія. І гидливість, і зненависть. Мир. Пов. II. 78.
Гидли́во, нар. Брезгливо.
Ги́дний, а, е = Гидкий. Вх. Зн. 10. Доле ж моя нещаслива, доле ж моя гидна, я ся з тобов не набула, та лишень нагибла. Гол. I. 238.
Ги́дно, нар. = Гидко. Ой на дворі плютка, тогди нам добре тутка; лиш нам єдно гидно, що сватонька не видно. Гол. IV. 318.
Ги́долецький, а, е. = Идольський. Бранное слово. Гидолецька дочка. Ном. № 3567.
Ги́долів, лова, ве. Гидолів син. Ном. № 3567.
Гидоми́р, ра, м. Гадкій, отвратительный человѣкъ. Та й вибрала ж якого гидомира! Десь поганішого й на світі не було. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Гидосві́тний, а, е. То же, что и гидкий, гидосний, гидючий, но еще хуже, омерзительный. Така гидосвітна, що й кінця нема. Константиногр. у.
Ги́досний, а, е. = Гидкий. Левч. 95.
Ги́досність, ности, ж. = Гидкість. Желех.
Ги́досно, нар. = Гидко. Левч. 25.
Гидо́та, ти, ж. Гадость, мерзость, нечистота. Де жидота, там і гидота. Прил. у.
Гидува́ння, ня, с. Брезганіе, чувство отвращенія.
Гидува́ти, ду́ю, єш, гл. Брезгать, чувствовать отвращеніе. К. Іов. 42. Може ви гидуєте, що не їсте нічого? — Принесли того дьохтю, — ми й почали пити. Ми ж гидуємо, а дід так і п'є. Грин. I. 33.
Ги́дчати, чаю, єш, ги́дшати, шаю, єш, гл. Дѣлаться хуже, гаже. Важко, нестерпуче бути харцизом! З кожним днем гидшає. Стор. II. 254.
Ги́дь, ді, ж. = Гид. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші. Гн. II. 64. Воно на мене: „гидь, волоцюго!“ Г. Барв. 439.
Гидю́чий, а, е. Отвратительно гадкій, отвратительно мерзкій, крайне плохой. Таке гидюче, що й глянути на його не хочеться. Полт.
Ги́жа, жі, ж. Гадость, мерзость. У хаті така гижа, що й навернутись гидко. Правоб.
Ги́жки́, жо́к, ж. мн. Студень изъ свиныхъ ножекъ и пр. Ножки въ студнѣ. Kolb. I. 50. МУЕ. I. 105. Вх. Зн. 16. Тоже: Драглі 2, холодець.
Гий, меж. = I. Гей 1. Шух. I. 211.
Ги́ка, ки, ж. = Гич. Вх. Лем. 403.
Ги́кавець, вця, ж. Заика. Вх. Зн. 10.
Ги́кавий, а, е. Заикающійся. Каменец. у. Вх. Зн. 10.
Ги́кавка, ки, ж. Икотка. Мил. М. 9; Грин. II. 41.
Ги́ково, нар. Заикаясь.
Ги́кало, ла, м. = Гикавець. Вх. Зн. 10.
Ги́кання, ня, с. Иканіе.
Ги́кати, каю, єш, гл. Икать.
Гика́тися, ка́юся, єшся, гл. Икаться.
Ги́кну́ти, ну́, неш, гл. Однокр. в. отъ гикати. Икнуть.
Гикну́тися, ну́ся, нешся, гл. Икнуться. Ном. Ном. № 11610.
Гил, а гил! меж., которымъ прогоняютъ гусятъ. Kolb. I. 65.
Гила́, ли́, ж. 1) Грыжа. Мил. М. 85. 2) Родъ игры съ деревяннымъ шаромъ (свинкою), который бьютъ палками; также граничная черта въ этой игрѣ. Ив. 13.
Гилинува́тий, а, е. Больной грыжей. Казали, що він гилинуватий, а я гили в його не бачив. Кобел. у. (Залюб.).
Гили́стий, а, е. = Гіллястий. Желех.
Гили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Подбивать мячъ гилкою. 2) Бить палкою свинку (де-
