Полтав. 2) Стволъ дерева толщиной въ руку. Павлогр. у.
Би́лля, ля, с. соб. Быліе. Ой Васильку, сиди в биллю, а я в черемшині. Pauli. II. 189.
Би́ло, ла, с. 1) Доска, употребляемая вмѣсто колокола въ монастыряхъ; то же, что клепало. Я йому як у било б'ю: женись та женись, — так ні та й годі. Лебед. у. Говорили, як у било били, а йому й не в догадки. 2) Крылья или отводы въ саняхъ, предназначенные для того, чтобы сани не опрокидывались. Сумск. у. Ум. Би́льце.
Било́, ла, с. 1) Стебель растенія (конопли), стержень кукурузы. Шух. I. 147. Торік добрі були кукурузи: на їднім билі по два стрюки було. Каменец. у. 2) Часть друлівника (см.). Шух. I. 277. 3) Верхнія боковыя перекладины, соединяющія передокъ и задокъ воза. Черниг. Ум. Бильце́.
Би́лька, ки, ж. Стебель картофеля. Вх. Уг. 227.
Бильни́к, ка́, м. 1) Черешки въ листѣ. Поїла проклята кузявка капусту, — тільки бильник один стирчить. Черниг. 2) Раст. чернобыльникъ, Artemisia vulgaris. Небом накрите, а билником огорожене. Волынск.
Би́льце́, ця, с. 1) Ум. отъ било. 2) Рамы у люльки. Чуб. VII. 386. Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Мет. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала. Черк. у. 3) Часть ткацкаго инструмента, называемаго блят (см.) Константиногр. у. 4) Часть витушки (см.) Вас. 202. 5) Палочка въ ульѣ, къ которой пчелы прикрѣпляютъ восчину. Шух. I. 111. 6) Часть лозовой корзины: „продольный брусокъ вверху и внизу корзины“. Вас. 147. 7) Одна изъ частей воротъ. Шух. I. 87. 8) Брусъ въ боронѣ, въ которомъ укрѣплены зубья. Треба було розбірати двоє бильців у бороні. Чуб. II. 561. 9) Обручъ въ рыболовномъ снарядѣ, называемомъ хватка. Браун. 14. 10) Часть крыши оборога (см. оборіг 1) — половинка стропилъ. Вх. Зн. 42.
Бильча́к, ка́, м. Бревно изъ цѣльнаго дерева, деревянный брусъ.
Биля́нка, ки, ж. = Бандурчанка. Вх. Лем. 391.
Би-м. См. Би.
Би́нда, ди, ж. 1) Лента. Гол. Од. 26. Чуб. VII. 423. О. 1861. XI. Св. 29. Дай же мені, моя мати, ще й червону бинду. Грин. III. 385. У би́ндах ходи́ти. Быть девушкой. Шейк. Ум. Биндочка. Чуб. III. 210.
Бинджу́к, ка, м. Лѣнтяй, лежебокъ. Желех.
Биндо́вий, а, е. Ленточный.
Биндоо́кий, а, е. = Блиндоокий.
Би́ндочка, ки, ж. 1) Ум. отъ бинда. 2) Косоплетка. Гол. Од. 50.
Биндочко́вий, а, е. Относящійся къ ленточкѣ. Биндочковий кісник. О. 1861. XI. 28, 29.
Биндюги́, гів, м. мн. = Бендюги.
Биндю́к, ка, м. = Чміль. Вх. Пч. II. 26.
Биндю́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися.
| Би́ненька, ки, | ж. Ум. отъ биня. | |
| Би́нечка, ки, |
Бинч, ча, м. Трутень. Вх. Лем. 391.
Бинча́ти, чу́, чиш, гл. = Дзичати. Хрущ бинчит. Вх. Лем. 391.
Бинь-бинь! меж. Призывъ для коровъ. Шейк.
Би́нька, ки, ж. Ум. отъ биня.
Би́нькати, каю, єш, гл. = Бинчати = Бзичати. Бинькала бчілка на цвіту. Гол. IV. 349.
I. Би́ньо, ня = Биня. Желех.
II. Биньо, ня, м. Плакса. Желех.
Би́ньця, ці, ж. Ум. отъ биня.
Би́ня, ні, ж. Дѣтск. названіе быка, коровы. О. 1862. IX. 118. Ум. Бинька, биньця, биненька, бинечка. Плаче коло биків: „бинейки мої, бинейки!“. Гн. II. 162. См. Биця.
Бир! бирр! меж. Крикъ, которымъ гонятъ овецъ. Kolb. I. 65. Шух. I. 210.
Би́рва, ви, ж. = Брова. Желех.
Би́ренька, би́речка, ки, ж. Ум. отъ биря.
Би́рів, рова, м. Сельскій староста, сельскій судья. Угор. От бирова утікайте. Гол. III. 237.
Би́рка и бирька, ки, ж. 1) Овца. 2) Шкура овечья, мерлушка. Гол. Од. 17. 3) Шапка-бирка. Шапка изъ овчины. А ще на козаку бідному нетязі шапка-бирка, зверху дірка. Мет. 377. 4) Палочка, на которой нарѣзываютъ счетъ чего нибудь, бирка; то же, что карбіж. КС. 1893. V. 277. 5) = Багнітка. Вх. Лем. 391. 6) Сосновая шишка. Харьк. у. Борз. у. 7) Родъ дѣтской игры. ЕЗ. V. 135. 8) Животное: стоногъ, тысяченогъ. Вх. Лем. 391.
Бирка́стий, а, е. О шерсти овецъ: въ мелкихъ завиткахъ. Вівці биркасти. Вх. Лем. 391.
