Словарь української мови (1924)/биця
| ◀ бицюня | Словарь української мови Б биця |
бич ▶ |
|
Би́ця, ці, ж. Дѣтск. корова, теленокъ и вообще рогатый скотъ. О 1861. VIII. 8. Зійшли́ би́ці на ки́ці. Хозяйство пришло въ упадокъ. Фр. Пр. 27. Ум. Бицька, бицінька, бицюня. См. Биня.