Словарь української мови (1924)/карбіж
◀ карбівничий | Словарь української мови К карбіж |
карбованець ▶ |
|
Карбі́ж, жа́, м. Нарѣзки на деревѣ для счета, для отмѣтки предмета и пр. Вас. 155, 174. По пальцях тож не розлічу… Над карбіжем тож не трудилась. Котл. Ен.