Подорож довкола землї в 80 днях/II
| ◀ I. Паспарту́ стає слугою у пана Пилипа Фоґа | Подорож довкола землї в 80 днях пер.: А. Б. II. Паспарту́ найшов свій ідеал |
III. Розмова, котра Пилипа Фоґа може богато коштувати ▶ |
|
Їй Богу, — сказав до себе Паспарту, що з початку був троха здивований, — як бачу то манекіни панї Тіссо мають стілько ж житя, що й мій новий пан.
Манекіни панї Тіссо се воскові фіґурки і були улюбленим видовищем в Анґлїї а порушали ся так складно, що лише не доставало їм мови, аби видавали ся як живі.
За тих кілька хвиль, що був з Пилипом Фоґом, оглянув єго Паспарту скоро, але добре. Мужчина благородної гарної постави, високого росту, котрому додавала краси заживність, міг числити около 40 лїт, мав біляве волосє і за́лички, гладке чоло без слїду зморщин, більше блїде як румяне лице і пречудні зуби. Мав здавалось в собі в високій мірі се, що фізиономісти називають „спокоєм в дїланю“, прикмета, властива всїм тим, котрі без крику роблять свою роботу. Спокійний, флєґматичний, з чистим оком і непорушними віями, був він скінченим типом тих холоднокрових Анґлїйцїв, яких так часто стрічає ся в сполученім королївстві, а котрих трохи вимушену поставу на причуд вірно представила кисть Ангелини Кавфман. Єсли бачило ся сего джентельмена в єго різних занятях, то представляв він так цїлковито викінчене у всїх складових частях єство, як хронометер Лєроя або Ферншава. І дїйстно був Пилип Фоґ олицетвореною точностію, що видко було докладно по єго ногах і руках; бо у людий, так як і у зьвірят обявляють ся пристрасти видимо на членах тїла.
Пилип Фоґ належав до людий математично скінчених, що нїколи не спішать а все суть готові і в своїх кроках та рухах ощадні. Він не піднїс своєї ноги без потреби і ішов все найкоротшою дорогою. Нїколи не глянув без причини на стелю, не порушив злишно рукою. Не бачено єго нїколи зворушеним або неспокійним. Нїхто на сьвітї не був повільнїйший, а однако був він все в своїм часї на місци. Кождий зрозуміє, що сей чоловік жив самотно і так сказати-б з далека від всїх товариских зносин. Він знав, що в житю не можна оминути неприятностий, а що неприятности спиняють, то не стикав ся з нїким.
Що-до Жана, званого Паспарту, то був се правдивий Парижанин і цїлих пять лїт, від коли мешкав в Анґлїї та служив локаєм, дармо глядав пана, до котрого міг би привязати ся.
Паспарту не належав до тих, що пнуть ся і сунуть свій ніс всюди, певні себе і зарозумілі, а суть лише безличними дураками. Нї, Паспарту був добрий хлопець з приязним лицем, трохи відстаючими устами, лагідний і згідливий, з такою добродушною, круглявою головою, яку радо бачить ся на плечах приятеля. Мав ясні очи, живу краску, лице досить повне, широку грудь, був присадкуватий і мав мясівки як Геракль, що в наслїдок вправ в молодости розвинули ся незвичайно. Єго русяве волосє впадало трохи в руде. Коли старинні різьбарі знали на 18 різних способів укладати волосє Мінерви, то Паспарту мав на се лиш один спосіб: три рази потягнув гребенем і голова була в порядку.
Чи сей говіркий хлопець припаде до вподоби Пилипови Фоґови, не можна було нїяк догадатись. Чижь Паспарту мав би бути таким цїлковито скінченим служачим, якого єго пан потребував? Се далось би хиба з досьвіду пізнати. Провівши, як знаємо, досить бурливу молодість, бажав він тепер спокійного житя. А що єму захвалювали правильну точність і пословичний спокій анґлїйских джентельменів, то глядав свого щастя в Анґлїї. Але доси зле єму ішло; нїгде не міг загріти місця і вже десять разів зміняв пана. Всюди стрічав фантастів, непостояних, диваків, таких що волочили ся з краю до краю, а се не могло єму припасти до вподоби. Єго послїдний пан, молодий льорд Льонферрі, член парляменту, приходив часто домів спираючись на плечі полїцаїв, особливо коли провів ніч у Гемеркета. Паспарту, що передовсїм хотїв беречи чести свого пана, відважив ся сказати кілька покірних заміток, котрі взято єму за зле і він полишив службу. Відтак довідав ся що Пилип Фоґ глядає служачого і звідував ся про него. Чоловік з таким правильним житєм, що нїколи не спить поза хатою, не подорожує, не виїздив нїколи нї на один день, міг єму подобати ся. Він зголосив ся і як знаємо, був принятий.Отже Паспарту находив ся по пів до дванацятої години сам в домі при Севіль-Ров. Зараз став оглядати мешканє від пивницї аж до поду. Сей чистий, упорядкований, строгий, пуританьский, добре для служби уладжений дім подобав ся єму. Він зробив на нїм вражінє гарної слимакової шкаралупи, але шкаралупи осьвітленої і отопленої вугляним ґазом. Паспарту найшов легко на другім поверсї призначену для себе комнату і она подобала ся єму. Елєктричними дзвінками і рурами була комната получена з першим поверхом і партером. На коминї стояв елєктричний годинник, що цїлком годив ся з годинником в спальни Пилипа Фоґа і оба били в тім самім часї ту саму хвилю. „Се як раз для мене, се менї подобає ся!“ сказав Паспарту.
Він побачив також в своїй комнатї прибиту над годинником табличку з приписами щоденної служби. На табличцї були списані — почавши від 8-ої години рано т. є. від часу коли Пилип Фоґ правильно вставав, аж до 11½, коли виходив на снїданє до клюбу реформи — всї подрібности служби: чай і присмажувана булка о осьмій годинї двацять і три мінути; вода до голеня о девятій годинї трицять і сїм мінут; фризованє о девятій годинї сорок мінут і т. д. Відтак від пів до дванацятої години перед полуднем до дванацятої години в ночи коли систематичний джентельмен клав ся до ліжка, було все приписане, передбачене, управильнене. Паспарту з приємностю вбивав собі в память сю проґраму і різні єї роздїли.
Ґардероба пана була дуже добра і незвичайно богата. Кожді штани, кождий сурдут або камізолька мали при собі порядкове число, котре було записане в списї, де стояла дата, коли, відповідно до пори року, має ся убирати кожда поодинока штука одежи. Такий самий порядок був заведений і для обуви.
Взагалї був сей дім в Севіль-Ров, — котрий за часів славного, але розсїяного Шерідана мусїв бути осїдком непорядку — відповідно умебльований і відповідав всїм вимогам вигоди.
Не було нїякої біблїотеки, нїяких книжок, бо они були би й так для пана Фоґа непотрібні, позаяк клюб реформи давав єму до розпорядимости дві біблїотеки, одну для лїтератури, другу для права і полїтики. В спальни стояла каса середної величини, безпечна від огню і злодїїв. Не було також в цїлім домі нїякого оружя, нїяких приборів мисливских нї воєнних. З усего видко було дуже мирні навички господаря.
Коли Паспарту оглянув се мешканє докладно, затер руки осьміхнув ся і з радостю закликав в друге:
— Отсе як раз для мене! Тут моє місце! Пан Фоґ і я, ми оба розуміємо ся дуже добре. То систематичний чоловік, любить стерегти хати! Правдива машина! Але я цїлком вдоволений, що буду машину обслугувати!