сурдут

сурдут

Сурду́т, та, м. Сюртукъ. Він скидає з себе сурдут. Чуб. II. 201.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924