от кали́на. *Ой у полі калинонька хилитається… Нп. Пир. у., Конон.
Калита́, ти́, ж. 1) Мешок с деньгами. За сиротою бог з калитою. Ном. № 10703. 2) Лепешка, смазанная медом и употребляемая для гадания в день св. Андрея. Їду, їду калити кусати. Чуб. III. 259.
Калити́на, ни, ж. = Калита́. Желех.
Кали́тка, ки, ж. 1) Кошелек кожаный. Скупий збірає, а чорт калитку шиє. Ном. 2) Писанка с изображением кали́тки. КС. 1891. VI. 380. *3) Мошонка у животных и у мужчин. Харьк. г. Сл. Яворн. *4) Переносно о человеке: скупой, бережливый. Ум. Кали́точка. Узяла я ті гроші в калиточку. МВ. Лікарям — поможись чи не поможись, а калиточка розв'яжись. Ном.
Калі-буд-буд! Крик русалок. Калі-буд-буд! дайте мені волосинку зарізати та дитинку. Нар. пов.
Ка́ліво, ва, с. 1) Куст картофеля. Картопля сеє літо не вродила: потроху пуд калівом. Черниг. у. Оце три каліва викопала. Черниг. у. 2) О конопле, льне: половина повісма. Черниг. у.
Ка́лі да́ти. Запачкать умышленно грязью во время купанья. Дети, шаля во время купанья, пачкают друг друга грязью, крича: «Ка́лі! ка́лі».
Калі́ка, ки, об. Калека, увечный. Каліка не родиться — робиться. Ном. № 4663. Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. Шевч. 138. Ум. Калі́ченька, калі́чка. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. Чуб. V. 146.
Калі́куватий, а, е. Уродливый, с телесными недостатками, увечный. Чигир. у. Калікуватий трохи хлопець. Змиев. у.
Каліфа́ктор, ра, м. Сторож при духовных учебных заведениях. Подольск. у.
Калі́цтво, ва, с. Калечество, увечье. Сціпило, звернуло їй, руку — не дай бог каліцтва. Харьк. г. Спасеть вас біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Лебед. у. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі. НВолын. у.
Ка́ліч, чі, ж. соб. 1) Калеки. Попродав увесь скот — зосталась сама каліч. Лохвиц. у. 2) Все искалеченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад — покручені фантазії, якусь каліч образів. Левиц. I. 244.
Калі́чений, а, е. Искалеченный… Підняв руки калічені до святого бога. Шевч. 529.
Калі́ченька, ки, об. Ум. от калі́ка.
Калі́чити, чу, чиш, гл. 1) Увечить, калечить. Скинь її (свиту) зараз, скинь!.. Ти себе покалічиш. — А селяне носять та й не калічать же себе. Левиц. Пов. 159. 2) Уродовать, искажать, извращать, *коверкать. Не з щиростю… приступає до рідного слова, та й почне його калічить. О. 1861. IV. 34.
Калі́читися, чуся, чишся, гл. 1) Увечиться. Калічиться бідна дитина. Мирг. у. *2) Искажаться, извращаться, коверкаться.
Калі́чка, ки, об. Ум. от калі́ка. 1) Немного калека или маленький калека. 2) Вторая ручка на косовище, — в конце его. Шух. I. 169. 3) Род с'едобного гриба. Вх. Зн. 23.
Калі́чний, а, е. Увечный. Царь уп'ять послав сказать: щоб збірались до його… усі: і старе, й мале, й калішне. Гринч. I. 174.
Калія́, лії́, ж. Индиго, синяя краска. Вас. 170. Синій як калія. Ном. № 13150. Так було б'є, що під очима як калія синє. Лебед. у.
Калки́й, а, е = Кальни́й.
Ка́лко, нар. = Ка́льно. Сів би, та калко. Ном. № 13323.
Калми́чити, чу, чиш, гл. Смачивать снопы в жидкой глине пред покрыванием ими крыш.
Калми́чіння, ня, с. Смачивание снопов в жидкой глине пред покрыванием ими крыш.
Кални́й, а́, е́ = Кальни́й. Пізнають хлопці і в калній сорочці. Ном. № 11245. Треба їм десь через дуже калну балку їхати. Мнж. 121.
Ка́лно, нар. = Ка́льно. І снігу нема і води, і в полі не кално, а сухісінько всюди. Кв. II. 38.
Калому́т, та, ту, ж. = Каламу́т.
Калому́тити, му́чу, тиш, гл. = Каламу́тити.
Калому́титися, му́чуся, тишся, гл. = Каламу́титися.
