Словник української мови (1927)/кально
| ◀ кальність | Словник української мови К кально |
калювати ▶ |
|
Ка́льно, нар. Грязно. Ой шинкарочко Ганно, чого в тебе в сінях кально? То бурлаченьки були і горілочку пили: вони танці водили, вони грязі наносили. Нп. См. Ка́лно.