примітив далебі, чи він був там, чи ні. Верхнеднепр. у.
Зопарі́ти, рі́ю, єш, гл. Заболеть воспалением мочевого пузыря. Зопарів віл. Черк. у.
Зопини́ти, ню́, ниш, гл. = Зупини́ти. Кв. Драм. 250.
Зопочи́нок, нку, м. = Спочи́нок. Чорним очам спання нема, ніжкам зопочинку. Мл. л. сб. 328.
Зопсі́ти, сі́ю, єш, гл. Испортиться. Віл у мене зопсів, нема чим і поїхати. Миус. окр.
Зопсува́ти, сую́, є́ш, гл. = Зіпсува́ти. Зовсім бісова собака сало зопсувала. Канев. у. Доброго корчма не зопсує, а лихого і церква не поправить. Ном. № 3232. См. Запсува́ти.
Зопсува́тися, сую́ся, є́шся, гл. = Зіпсува́тися.
Зопхну́ти, ну́, не́ш, гл. = Зіпхну́ти. З кроватоньки зопхнула. Чуб. V. 668.
Зоп'ясти́(ся), пну́(ся), неш(ся), гл. = Зіп'ясти́, ся. Гліб. 89. Левиц. I. 103.
Зоп'яти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Остановиться. Тоді віл зоп'ятився і не став іти до його. Новомоск. у. Як скажеш, щоб він тобі віддав, то пан і зоп'ятиться. НВолын. у.
*Зо́раний, а, е. Вспаханный. Сл. Дубр.
Зора́ти, рю́, реш, гл. См. Зо́рювати.
Зорва́ти(ся), рву́(ся), рвеш(ся), гл. = Зірва́ти, ся. Що маковку зорву — друга буде, а матінка умре, — я й загину. Чуб. V. 439. Як з гіллі зорвався. Ном. № 3150.
*Зорганизо́вано, нар. Организованно. Сл. Нік.
Зорганизува́тися, зу́юся, єшся, гл. Организоваться. Моє о Христі браттє зорганизувалось у якесь товариство. К. ХП. 27.
*Зоре́вий, а, е. Звездный. Желех.
Зорени́ця, ці, ж. = Зори́ця. Козел. у.
Зо́решливий, а, е = Зо́ряний. Ніч зорешлива та тиха. МВ. I. 141.
Зо́решливо, нар. = Зо́ряно. А на дворі зорешливо та тихо. Федьк.
Зори́на, ни, ж. Звезда. Ум. Зори́нка, зори́ночка. А мила сидить — як свіча горить, а дитиночка — як зориночка. Гринч. III. 365.
Зори́ти, рю́, ри́ш, гл. Следить глазами за кем, смотреть пристально. Так і біга за їм, так і зорить. Змиев. у. Зорить праведного грішний, щоб зігнати його з світу. К. Псал. 90. Чого зориш на нас очима дико? К. Іов. 33.
Зори́ця, ці, ж. Звезда. Оце тобі провідниця — ясная зориця. Мет. 225.
Зорі́ти, рі́ю, єш, гл. Светиться, светить, сиять. Місяць світить, зоря зоріє. Чуб. V. 474. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. См. Зоря́ти.
Зорни́ця, ці, ж. = Зірни́ця. Тоді козак од дівки йде, як зійде зірниця. Чуб. V. 93.
Зо́рній, я, є.Заревой. Як літнім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає,… поети, мов боги, ні нащо не вважають і пісню зорнюю про дольній світ співають. К. Дз. 214.
Зорну́ти. См. Зрина́ти.
*Зорови́й, а, е. Зрительный. Сл. Дубр.
*Зо́рок, рка, м. Истертый ле́міш. Це вже не леміш, а самий зорок з його лишився. Лип. у., с. Ситківці. Ефр.
Зору́дувати, дую, єш, гл. Справиться, сделать что. Не зорудує ніяк із Настусиним батьком. Г. Барв. 448. Що задумав, то вже зорудує. Г. Барв. 520.
Зоружи́ти, жу́, жи́ш, гл. Соорудить. Уже зоружили зруб. НВолын. у. Зоружив чобота. НВолын. у.
*Зо́рювати, рюю, єш, сов. в. зора́ти, рю́, реш, гл. Вспахивать, вспахать. Зорав приймак-приймаченько зо три десятини. Чуб. III. 127. *Зорю свою Буковину. Федьк.
Зорюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Спать на открытом воздухе. Роспитують, хто з чим і відкіля і куди йде, і де зорювали, і де вода краща. Кв. II. 41. Літом у нас товар у полі зорює. Борз. у. Отара отирлувалась і зорює, і чабани поснули. О. 1862. V. Кух. 34. *2) Проводить время на рассвете. Харьк. г. Сл. Яворн.
Зоря́, рі́, ж. 1) Звезда. Чи це тая зоря зійшла, щоб я додому йшла? Чи це тая вечірняя, щоб я погуляла? Грин. III. 198. Ой ти зоре, моя зоре, зіронь-
