Словник української мови (1927)/зірниця
| ◀ зірко | Словник української мови З зірниця |
зірно ▶ |
|
Зірни́ця, ці, ж. Звезда. В мене батенько — ясний місяць, в мене матінка — ясне сонячко, в мене сестриця — ясна зірниця. Гринч. III. 16. Ой ішов я до дівчини, як зійшла зірниця. Нп. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры из глаз посыпались (от удара). Ном. № 6628. 2) Молодые деревца, выросшие из семян. Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин. Лебед. у. Ум. Зірни́чка. Ясна зірничка барз ясно світила. Гол. IV. 524.