Словник української мови (1927)/зупинити
| ◀ зупин | Словник української мови З зупинити |
зупинка ▶ |
|
Зупиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зупини́ти, ню́, ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Да гуляла, гуляла, мати не спиняла, да тепер зупинила. Чуб. V. 542. Підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52.