Дошпиго́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. допшигува́тися, гу́юся, єшся, гл. Доискиваться, доискаться, добраться, доведаться. Оце ледве дошпигувавсь, де воно ділося. Киев. у.
Дошука́тися. См. Дошукуватися.
Дошу́куватися, куюся, єшся, сов. в. дошука́тися, ка́юся, єшся, гл. Доискиваться, доискаться. Заховає кінці так, що ні жоден чоловік не дошукається до правди. Кв. 279. Що ти гріхи мої перебираєш, переступу дошукуєшся грізно. К. Іов. 22.
Дощ, щу́, м. Дождь. З малої хмари великий дощ буває. Ном. № 3842. Мокрий дощу не боїться. Ном. № 1477. Червона калино, чого почорніла: чи вітру боїшся, чи дощу бажаєш? Мет. 93. Дощ аж пищи́ть, дощ як відром іллє́, дощ як з ко́новки. Сильный дождь. Мнж. 164. Ном., стр. 13. Дощ — як крізь си́то. Мелкий дождь. Мнж. 164. Ку́рячий дощ, з со́нцем дощ, свиня́чий дощ, сліпи́й дощ. Дождь сквозь солнце. Ном. № 570. Ум. До́щик, до́щичок. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувся — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ном. № 334. Ой дощику-накрапайчику, накрапай! Ном. № 13389. Ув. Дощи́ще.
Доща́ни́й, а, е. Досчатый. Павлоградский уезд. Дощана криша. Основа. 1862. I. 76.
Доще́вий, а, е = Дощовий 2.
Доще́во, нар. Дождливо. Надворі дощєво та холодно. Шух. I. 189.
Доще́нту, нар. До основания, до тла, совершенно. О. 1862. VI. 63. І тільки-що простяг своє в багаття рило, а полом'я його дощенту обсмалило. Греб. 386. Налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує. Марко Вовчок. I. 138.
Дощер́ця, нар. До дна, до остатка. Дощерця повибирали воду в колодязі. Харьк. І що взнаю, добродії, все дощерця розкажу. Сніп. 107.
Доще́ти, нар. = Дощенту.
До́щечка, ки, ж. 1) Ум. от дошка. 2) Инструмент у ткачей: дощечка с рукоятью и с просверленными в равных расстояниях отверстиями, сквозь которые проходят нити при сновании их на снувалку. МУЕ. III. 16.
До́щик, ка, до́щичок, чка, м. Ум. от дощ.
Дощи́на, ни, ж. Небольшая доска, дощечка. Ум. Дощи́нка. Мик. 480.
Дощи́стий, а, е = Дощуватий.
Дощи́ще, ща, м. Ув. от дощ.
Дощови́й, а́, е́. 1) Дождевой. За хмарами дощовими горить, сяє ясне сонечко. К. Досв. 181. Заміж іти — не дощову годину перестоять. Ном. № 8851. А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя жінка дощовою росою умивається. Рудч. Ск. II. 102. 2) Дождливый. Дощове літо. Кролев. у. Вода дощова не солона. Ком. I. 16.
Дощови́тий, а, е = Дощуватий. Цей місяць увесь дощовитий. Змиев. у.
Дощомі́р, ру, м. Дождемер.
Дощува́тий, а, е. Дождливый. Дощувате літо. Черк. у.
Дою́н, на́, м. Удой? По два доюни дбувать. Ном. № 13739. Такий доюн, що куди. Ном. № 1628.
Доя́нка, ки, ж. Время доения.
Доя́р, ра́, м. Доильщик овец. Херс. г.
Доя́рка, ки, ж. Доильщица. Стала за доярку до корів. Св. Л. 322.
ʼДпе́рти, ся, гл. Сокращ. из одпе́рти, ся, при предшествующей гласной.
Драб, ба, м. 1) Оборванец, бедняк, босовик, босяк. Мене мамка годувала, в папер обвивала, за богача 'ня строїла, а за драба дала, за пана єй обіцяла, — за жебрака дала. Гол. III. 233. 2) Раст. Viola arenaria Dec. ЗЮЗО. I. 141.
Драба́стий, а, е = Драбинчастий 2. Оддав Чіпці старого-старого драбастого гусарського коня. Мир. ХРВ. 364.
Драби́на, ни, ж. 1) Переносная лестница. Вас. 195. Чуб. VII. 388. Нема тії драбини, щоб до неба достала. Ном. № 394. 2) = Драбки. Чуб. VII. 402, 403. Kolb. I. 67. Занедужав чумаченько, на драбину похилився. Мет. 458. 3) Решетка возле яслей. Ум. Драби́нка, драби́ночка.
Драбина́стий, а, е = Драбинястий.
Драби́нник, ка, м. Кузов телеги, обе драбини. (Залюбовск.).
Драби́нчастий, а, е. 1) = Драбчастий. Драбинчастий віз. Чуб. VII. 404. 2) В переносн. смысле о скотине: худой до такой степени, что видны ребра. Мені віддайте тільки оту драбинчасту кобилу. Стор. I. 39.