Словник української мови (1937)/дощенту

by Борис Грінченко

◀ дощево

Словник української мови Борис Грінченко Д дощенту

дощерця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доще́нту, нар. До основания, до тла, совершенно. О. 1862. VI. 63. І тільки-що простяг своє в багаття рило, а полом'я його дощенту обсмалило. Греб. 386. Налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує. Марко Вовчок. I. 138.