Словник української мови (1937)/дощовий

by Борис Грінченко

◀ дощище

Словник української мови Борис Грінченко Д дощовий

дощовитий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дощови́й, а́, е́. 1) Дождевой. За хмарами дощовими горить, сяє ясне сонечко. К. Досв. 181. Заміж іти — не дощову годину перестоять. Ном. № 8851. А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя жінка дощовою росою умивається. Рудч. Ск. II. 102. 2) Дождливый. Дощове літо. Кролев. у. Вода дощова не солона. Ком. I. 16.