Гур-гур, меж. звукоподражание грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) попід вікнами й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о рассыпавшихся бусах. Як ірвоне з себе корали дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, розкотилися. МВ. II. 160.
Гу́ра, ри, ж. Масса, гурьба. Печені разної три гури. Котл. Ен. V. 14. Купа й гура і три оберемки. Ном. № 7684.
Гурака́, нар. Подняв руки вверх (ловить, напр. мяч, брошенный вертикально вверх). Гурака хватає гілку. Радом. у.
Гура́льник, ка, м. Работник на винокурне. Левч. 135.
Гура́льня, ні, ж. Водочный завод.
Гу́рба, би, ж. = Юрба. Вх. Зн. 12.
Гурготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. = Гуркотіти. Гурготить, стукотить, штири коні біжить. (Колесо.) Чуб. I. 310.
Гургу́ла, ли, ж. = Горголя. Вх. Лем. 408.
Гургу́ля, лі, ж. = Гуля.
Гургу́ц, меж. для выражения звука от падения. Як перескакував уже, гургуц! — каже. Ном. № 13663.
Гурда́, ди́, ж. 1) = Вурда 1. Сим. 77. 2) = Вурда 2. Вх. Зн. 8.
Гу́ркало, ла, с. 1) = Гуркотій. Вх. Зн. 12. 2) Домовой. Вх. Зн. 12. Желех. 3) Детская игрушка: род погремушки на нитке. Мнж. 178. 4) Маленький водопад. Желех. 5) = Суреля. Одкидав сурелі (або гуркала). Ном. № 10879.
Гу́ркати, каю, єш, гл. 1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Рудч. Ск. I. 170. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. III. 99. Гуркали дверима. Левиц. Пов. 167. См. Грюкати. 2) О доении: сразу выжимать молоко из всего вымени. Вівчар… ловить (вівцю) за дійки і уперед їх продоює пальцями; потім гуркає рукою відразу з цілої і́кри. Шух. I. 193. 3) Ворковать. Голуб гуркат. Вх. Лем. 406.
Гу́ркіт, коту, м. Стук, грохот. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай господи. ЕЗ. V. 197.
Гу́ркнути, ну, неш, гл. Однокр. в. от гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. I. 54. См. Грюкнути. 2) Крикнуть басом. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.
Гурко́та́, ти, ж. 1) = Гуркіт. 2) Мурлыкание. А на кота — гуркота, а на діти — дрімота. Мет. 3.
Гуркота́ти, кочу́, чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Детск. песня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче. Чуб. V. 280.
Гуркоті́й, тія́, м. Стучащий, неспокойный человек. Рк. Левиц.
Гуркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Грин. III. 673. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім.) Ном., стр. 291, № 47. На горищі щось стука та гуркотить. Манжура. 130. За громом громи гуркотять. Гребінка. 374.
Гуркотли́вець, вця, м. Лесной голубь, дикий, сизый голубь, Columba oenas. Вх. Пч. II. 9.
Гуркотли́вий, а, е. 1) Производящий стук, грохот, грохочущий. 2) Воркующий.
Гуркотли́вочка, ки, ж. Ласкат.: воркующая. Чи забула, голубонько-гуркотливочко, чого бігла сюди? МВ. II. 114.
Гуркотне́ча, чі, ж. Сильный стук, стукотня, грохот. Там таку гуркотнечу підняли, що страх!
Гуркотня́, ні́ и гурко́тнява, ви, ж. = Гуркотнеча. Черк. у.
Гу́рма, ми, ж. Толпа. За нею хлопці гурмою ходять. Чуб. V. 215. См. Юрма.
Гурма́н, на́, м. = Гуска 2. Желех.
Гурма́нка, ки, ж. 1) Большой комок овечьего сыру. Желех. Вх. Зн. 12. 2) = Гуска 2. Желех.
Гурмано́м, нар. Кучей, толпой. Желех.
Гу́рмом, нар. Толпой, гурьбой. А ззаду йшли під бунчуком червоним татари гурмом. К. МБ. XI. 154.
Гуро́к, рка́, м. = Огірок. Ном. № 6660. Маркев. 153. Ум. Гуро́чок. Повна як гурочок. МВ. I. 8.
Гуро́чковий, а, е. Одна из разновидностей зеленого цвета (о материи). Який очіпок до лиця: чи гурочковий, чи кумачевий, чи квітчастий. Г. Барв. 338.
