Словник української мови (1937)/гуркіт
| ◀ гуркати | Словник української мови Г гуркіт |
гуркнути ▶ |
|
Гу́ркіт, коту, м. Стук, грохот. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай господи. ЕЗ. V. 197.
| ◀ гуркати | Словник української мови Борис Грінченко Г гуркіт |
гуркнути ▶ |
|
Словник української мови — Г
гуркіт
Борис Грінченко
1937
Гу́ркіт, коту, м. Стук, грохот. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай господи. ЕЗ. V. 197.