Словник української мови (1937)/гуркотіти

by Борис Грінченко

◀ гуркотій

Словник української мови Борис Грінченко Г гуркотіти

гуркотливець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гуркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Грин. III. 673. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім.) Ном., стр. 291, № 47. На горищі щось стука та гуркотить. Манжура. 130. За громом громи гуркотять. Гребінка. 374.