396. Левиц. Пов. 194. Оце було заберусь у возовню, а там карета панська стояла, то влізу з півдня, щоб і на очі не теє. Черниг.
Возо́к, зка́, возо́чок, чка, м. = Візок, візочок.
Возоро́бня, ні, ж. Сарай, в котором делают возы. Миус. окр.
Возрости́-літ, нар. Взрослых лет.
Возрости́вши, нар. Выросши, взрослый, ая, ое. Не возрости́вши. Малых лет, малолетний. У хаті нікогісінько, — хоть тури гони! діти не возростивши були, от воно й позабирало худобу. Харьк.
Возя́рка, ки, ж. = Возирка. Вх. Лем. 400.
Во́їн, на, м. = Воя́ка.
Во́їнство, ва, с. Воинство.
Вой, во́ю, м. Война; битва. Королі, королі, пустіть на вой воювать! Чуб. III. 43. Відкіля тебе, братіку, в гості виглядати: чи з буйного вою, чи з чистого поля, чи з славного люду Запорожжя? О. 1861. X. 89.
Войдува́ння, ня, с. Барахтанье, возня.
Войдува́ти, ду́ю, єш, гл. Буянить, буйствовать, дебоширить. Він буде у нас у пеклі войдувати. Мл. л. сб.
Войдува́тися, ду́юся, єшся, гл. Возиться, барахтаться, бороться. Довго з ним войдувались, поки зв'язали.
Война́, ни́, ж. = Війна. На войну йдучи по чужу голову, й свою неси. Ном. № 4205.
Во́йний, а, е. Воинственный; военный. Із якої сторононьки у гостину сподіватись: чи з Чорного моря, чи з чистого поля, чи з славного із войного люду Запорожжя? Нп.
Войови́тий, а, е. Воинственный. Жив у Персії цар Дарій. І він був такий войовитий, що усю землю завоював. Грин. I. 128.
Войо́вни́к, ка́, м. Боец, воин, рубака, воитель. К. МБ. X. 19. Не для таких, як я, війна, і войовник з мене не жвавий. МВ. II. 15.
Войовни́ця, ці, ж. Воительница. Камілла страшна войовниця і знахурка, і чарівниця. Котл. Ен. IV. 71.
Войовни́чий, а, е. Воинственный.
Войтува́тися, ту́юся, єшся, гл. = Войдуватися. З турками та з татарами войтувалися. Г. Барв. 141.
Во́ко, ка, с. = Око. Мн. во́чі, ві́чі. Грин. III. 639. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Лізе в вічі мов оса. Ном. № 2758. Довго, довго козаченька вічми проводжала. Макс. (1849). 8. Увічу́ = Вочу́. Як загилив по потилиці, так аж каганці ввічу засвітились. Ном. № 3982. Ум. Во́чко, вічко, мн. ч. во́чка, вочи́ці, ві́чка, ві́ченьки. Соньки-дрімки у віченьки. Макс. (1849). 95.
Вола́р, ря́, м. = Воляр. Галиц.
Вола́рити, рю, риш, гл. Быть пастухом волов. Вх. Зн. 7.
Вола́стий, а, е. 1) Зобастый. 2) Имеющий жирный подбородок.
Вола́ти, ла́ю, єш, гл. Взывать; громко кричать. Котл. НП. До бога серцем жалосне волають. Гол. I. 34. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. Чуб.
Волева́ха, хи, м. Род цапли. Радом. у.
Во́ленька, ки, ж. Ум. от во́ля.
Во́лик, ка, м. 1) Ум. от віл. 2) Жук-носорог, Oryctes. Мнж. 177.
Воли́нка, ки, ж. Жительница Волыни. Ум. Воли́ночка. Татари ідуть, волиночку везуть. АД. I. 83.
Воли́нський, а, е. Волынский.
Волиня́к, ка́, волиня́нин, на, м. Житель Волыни.
Воли́нь, ні, ж. Волынь.
Во́лити, лю, лиш, гл. Хотеть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? Нп. Во́лити во́лю. Исполнять желание. На чиїм возі сидиш, того й волю воли. Посл. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи. Чуб.
Во́личок, чка, м. Ум. от віл.
Волі́в язик, м. Раст. Digitalis grandiflora.
Волівня́, ні́, ж. соб. Волы, быки. Та й багато волівні нагнали на ярмарок. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Во́лісь, во́ліся, нар. Лучше, предпочтительнее мне. Волісь я їхати, як їсти. Валков. у. Воліся ми, брате, попросимо ми найменшого брата тринбача. Мет. 438.
Волі́ти, лію, єш, гл. 1) Желать, хотеть. Сього року бездольного та і сеї зими воліла-сь мя закопати до сирої землі. Гол. 2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволеньці поминати. Гол. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж