Словник української мови (1937)/віл

by Борис Грінченко

◀ вікувати

Словник української мови Борис Грінченко В віл

вілечко ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Віл, вола́, м. 1) Вол. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? Нп. 2) Род детской игры. Ив. 21. Ум. Во́лик, во́личок, во́лонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волоньками. Гол.