стену, которая закрывала вход. Льох замурований, треба його відмурувати. 2) Отгораживать, отгородить каменной или кирпичной стеной. Відмурував город від сусіда.
Відмуро́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. відмурува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) О заложенном кирпичем, камнем: быть раскрываемым, раскрытым путем удаления каменной кладки. 2) Отгораживаться, отгородиться каменной стеной.
Відм'я́лити, лю, лиш, гл. Отколотить, отдубасить. Хтось добре відм'ялив. Чуб.
Відна́джувати, джую, єш, сов. в. відна́дити, джу, диш, гл. Отваживать, отвадить. Як занадяться кури на город, то ніяк не віднадиш. Черк. у.
Відна́дитися, джуся, дишся, гл. Отвадиться, отстать. Через його віднадився купець. О. 1862. V. 56. Зовсім віднадився від дому.
Віднайти́, ся. См. Віднаходити, ся.
Віднахо́дити, джу, диш, сов. в. віднайти́, найду́, деш, гл. Вновь находить, найти.
Віднахо́дитися, джу́ся, дишся, сов. в. віднайти́ся, йду́ся, дешся, гл. Вновь находиться, найтися. Желех.
Відне́сти́. См. Відносити.
Відни́к, ка́, м. Сосуд (кадка и пр.), в котором держат воду. Ум. Відничо́к. Куди ти? — Я хотіла до відничка, у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на відничку й умийся. Чуб. V. 522.
Відни́ні, нар. Отныне, с этих пор. Слава не вмре, не поляже однині до віка. АД. I. 120.
Відни́ха, хи, ж. = Відник. Лебед. у. Вх. Пч. II. 6. О. 1862. II. 62.
Відни́ця, ці, ж. = Відник.
Відничо́к, чка́, м. Ум. от відник.
Відніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відня́ти, німу́, меш, гл. Отнимать, отнять, отобрать. А де ж ти діла паляницю? Чи може в лісі хто відняв? Шевч.
Відно́ва, ви, ж. Обновление.
Віднови́ти, ся. См. Відновляти, ся.
Відновля́ти, ля́ю, єш, сов. в. віднови́ти, влю́, виш, гл. 1) Обновлять, обновить. 2) Возобновлять, возобновить.
Відновля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. віднови́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Обновляться, обновиться. 2) Возобновляться, возобновиться.
Відно́вок, вка, м. Новый побег, новый росток, отросток. Желех.
Відно́га, ги, ж. 1) Каждая часть разветвления (дороги, древесного ствола). Дорога вилами розходиться: та віднога, що на гору, йде в город…, а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57. 2) Рукав реки. Желех. 3) Отрог горы. Желех.
Відно́жина, ни, ж. = Віднога. Миусск. окр.
Відно́сити, шу, сиш, сов. в. відне́сти́, су́, се́ш, гл. Относить, отнести. Звелів цар віднести дітей у церкву на ніч. Чуб. Я приносив, а відносити тобі вже черга. Чуб.
Відня́ти. См. Віднімати.
Відо, пред. = Від. Старший Галич відо Львова. Ном. № 1010.
Відо… Слова, начинающиеся с Відо и здесь не имеющиеся, см. на Віді…
Відокро́митися. См. Відокромлюватися.
Відокро́млюватися, лююся, єшся, сов. в. відокро́митися, млюся, мишся, гл. Отделяться, отделиться. По весіллю брат відокромився від нас. Федьк.
Ві́дом, ма, м. Известие, знание, сведение. Без мого́ ві́дома. Без моего ведома. Стор. Ві́дома ма́ти. Знать. Ві́дома одібра́ти. Узнать; до сведения дойти. Нема́ ві́дома. Неизвестно. А нема відома, як у тому замку, що в ньому? Драг. 86.
Відо́мий, а, е. 1) Известный. 2) Я відо́мий. Мне известно. Я відомий за ті гроші. Рк. Левиц.
Відомі́сінький, а, е. Совершенно, вполне известный. Там мені й стежечки знакомісінькі, хати усі відомісінькі. МВ. (О. 1862. I. 73).
Відо́мість, мості, ж. 1) Сведение, знание. 2) Известие. В солдати тя віддам, — відомості ся сподію. Чуб. V. 234. См. Відом.
Відо́мо, нар. Известно.
Відо́р, ру, м. Отработок пахотой за пользование землею. Херс. г.
Відора́ти. См. Відорювати.
Відо́рювати, рюю, єш, сов. в. відора́ти, рю́, реш, гл. 1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. Рудан. I. 22. 2) Отрабатывать, отработать пахотой. Херс. г.
