Словник української мови (1937)/відник
◀ віднести | Словник української мови В відник |
віднині ▶ |
|
Відни́к, ка́, м. Сосуд (кадка и пр.), в котором держат воду. Ум. Відничо́к. Куди ти? — Я хотіла до відничка, у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на відничку й умийся. Чуб. V. 522.