Словник української мови
Борис Грінченко
В
віднога
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відно́га, ги, ж. 1) Каждая часть разветвления (дороги, древесного ствола). Дорога вилами розходиться: та віднога, що на гору, йде в город…, а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57. 2) Рукав реки. Желех. 3) Отрог горы. Желех.