Словник української мови (1937)/відорювати
◀ відорати | Словник української мови В відорювати |
відотіль ▶ |
|
Відо́рювати, рюю, єш, сов. в. відора́ти, рю́, реш, гл. 1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. Рудан. I. 22. 2) Отрабатывать, отработать пахотой. Херс. г.