Хрущи́ще, ща, м. Ув. отъ хрущ.
Хрьо́кати, каю, єш, гл. = Хрокати.
Хрьоп! меж. = Хроп. Хрьоп мене межи плечі. Харьк.
Хрьо́пати, паю, єш, гл. = Хропати. Не хрьопай бо дверима! Харьк. Як почала мене по спині хрьопати кулаком.
Хрьо́пнути, ну, неш, гл. = Хропнути. Як держала в руках дійницю з молоком, так і хрьопнула нею об землю. Харьк.
Хрьо́пнутися, нуся, нешся, гл. = Хропнутися.
Хрю́кати, каю, єш, гл. = Хрокати. На кого люде гомонять, на того й свині хрюкають. Ном. № 2365.
Хря́ки, хряк, ж. мн. Мокро́та. Лебед. у.
Хря́кати, каю, єш, гл. Харкать. Волч. у. Кит-риба як хрякнув, — увесь світ стрепенувся. Чуб. II. 296.
Хря́катися, кається, гл. безл. Откашливаться. Від люльки хрякається, та й легше у грудях. Лебед. у.
Хрякоти́ння, ня, с. = Хряки. Черк. у.
Хряп! меж. Бацъ, трахъ, шлепъ. Хряп дідуся по щоці. Кв. (О. 1861. V. 22).
Хря́пати, паю, єш, гл. = Хрьопати. Гремить, хряпа, клекотить і виє на сто голосів. Стор. II. 121.
Хря́патися, паюся, єшся, гл. 1) = Хряпати. 2) Трескаться. Посуда хряпається від огню.
Хряпи, пів, м. мн. = Храпи. См. Храп 3.
Хря́пкати, пчу́, чи́ш, гл. 1) Хриплымъ голосомъ кричать. Вх. Уг. 273. 2) О дергачѣ: кричать. Хрящ хряпчит. Вх. Уг. 273.
Хряпки́й, а́, е́. О дорогѣ: покрытый колотью. Хряпкий шлях.
Хря́пко, нар. О дорогѣ: покрыто колотью. Дуже хряпко їхать, — так колеса і підскакують, — тоді саме підмерзло. Новомоск. у. Тоді було сухо, я це добре запримітив. Ішов дощик і підмерзло, стала ніби то ожелідь. Але хоча й було хряпко, так у мене коні були ковані. Екатериносл. у.
Хря́пнути, ну, неш, гл. = Хрьопнути. Як хряпнув мене по пиці, аж у віччу пожовтіло. Лебед. у. Щось притьма убігло в сіни і дуже хряпнуло дверима. Стор. М. Пр. 58.
Хря́пнутися, нуся, нешся, гл. Грохнуться, упасть съ шумомъ. Так ворота і випер та разом з ними і сам хряпнувся як раз на самого сатану і всю чортову старшину. Стор. М. Пр. 47.
Хряпоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Дребезжать. Хряпотить горщик, бо розбитий. Черк. у.
Хряпува́тий, а, е. Треснувшій, расколотый. Хряпуватий горщик.
Хряпу́сь! меж. = Хряп. Мазниця хряпусь! Грин. II. 341.
Хряск, ку, м. Трескъ, рѣзкій звукъ отъ переламыванія, отъ удара грома.
Хря́скати, каю, єш, гл. Трещать, трещать разламываясь; рѣзко ударять (о громѣ).
Хря́скіт, коту, м. = Хряск.
Хря́снути, ну, неш, гл. 1) Треснуть, треснуть разламываясь. Вісь хряснула. 2) Сильно треснуть (о звукѣ); рѣзко ударить (о громѣ). Коли тут як ударить грім, як хрясне! Г. Барв. 220.
Хря́снутися, нуся, нешся, гл. = Хряпнутися.
Хрясті́ти, щу́, сти́ш, гл. Блестѣть, сверкать разнообразіемъ цвѣтовъ, красокъ. Бач, у яких пани кармазинах, які тиляги під золотом та під сріблом понадівали! Аж хрястить. К. ЧР. 332.
Хря́стка, ки, ж. = Хрустка. Вх. Пч. I. 15.
Хрящ, ща́, м. 1) Хрящъ. Стор. II. 77. См. Хрустка, хрусталка, хрястка. 2) Щебень; камень вывѣтрившійся и разсыпавшійся. Міус окр. Лежи, ляшку, під кущем, ти, присипаний хрящем. Грин. III. 608. 3) Пт. = Деркач. Вх. Лем. 479. Ум. Хря́щик.
'Хряще́м, нар. Въ безпорядкѣ. Як ввійшла я в хату, коли дивлюсь, а там усе хрящем. Черк. у.
Хря́щик, ка, м. 1) Ум. отъ хрящ. 2) Порода грибовъ. Помагай-бі, гаєчку, дай гриба і бабочку, сироїжку з діжку, хрящика з ящика, красноголовця з хлопця. Ном., стр. 282, № 340.
Хрящо́вий, а, е. ? Чабаном видається на зіму одежда: сорочки, штани хрящові, штани иршані.... О. 1862. V. Кух. 34.
Хтем, му, м. Въ выраженіяхъ: у хтему, до хтему. Совершенно, до-чиста. Вони як прибігли, то вже у хтем хату рознесли. Пирят. у.
Хти́вий, а, е. Жадный, алчный.
Хти́вість, вости, ж. Жадность, алчность. Скілько опісля розлито на Вкраїні крови через Іванцеве лукавство да через неситу хтивость московських воєвод. К. ЧР. 370.
Хті́ти, хо́чу, чеш, гл. = Хотіти. Все є
