Словарь української мови (1924)/храп

by Борис Грінченко

◀ хранцуз

Словарь української мови Борис Грінченко Х храп

храпа ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Храп, па, м. 1) Претензія, злоба. Каже, же на нього атаман має храп. Гн. II. 170. Я мав на нього храпа. Ольгопол. у. 2) = Бовт 1. Вх. Пч. II. 26. 3) мн. Хра́пи. Переносица у животныхъ. Сим. 219. Пан був на коні, а цей истиком коня по храпах. ЕЗ. V. 31.

Храп, меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця. ЗОЮР. II. 28.