Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/910

Ця сторінка вичитана

Хиб, меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. НВолын. у.

Хи́ба, би, ж. 1) Ошибка, промахъ. О, цей хиби не дасть! Подольск. г. 2) Недостатокъ.

Хиба́, нар. 1) Развѣ. Хиба не знаєте приповісти сієї? Єв. Мр. IV. 12. Хиба будемо на неї дивитись, як на мальовану? МВ. I. 25. 2) Развѣ ужъ, быть можетъ. Пора вже мені (сонце каже) сходить, але я втомилось, — хиба ти йди за мене. Чуб. I. 5. 3) Ужъ? Із пасіки пішов на гору, щоб подивитись на бакшу; оттам хіба було розору, що усього й не роскажу. Алв. 76.

Хиба́ль, нар. = Хиба нар. Вх. Лем. 478.

Хиба́нок, нка, м. Родъ рубанка съ длинной колодкой для окончательнаго сглаживанія строгаемаго. Шерстебка першу шерсть здіймає; потім рубанком рівняють, а тоді вже пускають хибанок — він уже хиби не дасть. Подольск. г.

Хиба́нь, нар. = Хиба. Бо я го не маю, хибань буду мати. Гол. III. 435. А ні я тя зчарувала, а ні моя ненька, хибань тебе зчарувала сусіда близенька. Гол.

Хиба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Колебать, шатать. Стоїть хибка над водою, хибає собою. Гол. 2) = Хибатися. Полиця хибає — вже не стоїть.

Хиба́тися, ба́юся, єшся, гл. Колыхаться, колебаться, шататься. Хибається віз. Черк. у. Чайчиха коло печі, як мара, хибається, робить. МВ. II. 44.

Хи́бити, блю, биш, гл. 1) Ошибаться, давать промахъ, погрѣшать, сбиваться съ пути. Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то не будеш хибити. Черк. у. Не хибив я проти його закону, його слова ховав у щирім серці. К. Іов. 51. Прямуйте ж, добродію, куди задумали, не хиблючи. К. (О. 1861. I. 310). 2) Миновать, обойти. Він думав, що то його хибить. НВолын. у. То вже вас не хибить — мусите робити. НВолын. у.

Хибки́й, а́, е́. 1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Левиц. I. 109. Хибкий місток. Г. Барв. 271. Хибкий віз. Черк. у. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке. К. Дз. 218. 2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. МВ. I. 22. Чудне, хибке, непевне слово в його. К. ЦН. 255. 3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. Каменец. у. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро. НВолын. у.

Хи́бкість, кости, ж. 1) Неустойчивость. 2) Мягкость, слабость характера. Желех.

Хи́бко, нар. Неустойчиво, шатко. Хибко сидіти. Могил. у.

Хибли́вий, а, е = Хибкий 2. Жіноцьке хибливе почуття. Мир. ХРВ. 251.

Хи́бний, а, е. Ошибочный. Желех.

Хи́бно, нар. Ошибочно.

Хибну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Покачнуть, наклонить. Хибнути човен. Васильк. у. 2) Наклониться. Хибнув на мене віз. Черк. у. 3) Сплоховать, не удаться. Сей рік жито хибнуло, а ярина добра. Каменец. у. 4) Минуть, обойти. То вже її не хибне. НВолын. у.

Хибну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Покачнуться. Пливе човен, води повен, коли б не хибнувся. Нп. Хибнувсь віз. Черк. у.

Хибч, чі, ж. Неправильность, недостатокъ, порокъ. Тут єсть якась хибч. Кіев. у. Бридкий, як хибчі. Ном. № 8492.

Хи́жа, жі, ж. 1) Клѣть, чуланъ, кладовая. Вас. 195. Чуб. VII. 388. На улицю не піду і дома не всижу; хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Мет. 116. Лагодила баба хижу: то тільки кішки лазили, а то вже й собаки стали лазити. Ном. № 7580. 2) = Хата. Ідут до каждої хижі і під вікни співают. МУЕ. III. 18. 3) = Хлів. Та заплели хижку, та загнали овечечку-стрижку. Мил. 42. Ум. Хи́жка. М'ясо поставили в хижку. Ой хто мене вірно любить, той прийде у хижку. Рудч. Чп. 186.

Хижа́к, ка́, м. Хищникъ. К. ПС. 6. Настигає хижаків у полі. К. МБ. 265. Хижаки добро його розносять. К. Іов. 11.

Хижа́цтво, ва, с. Хищничество. К. ХП. 87, 73.

Хижа́цький, а, е. Хищническій. К. Бай. 63. І ніхто не приголубить хижацького сина. К. Псал. 255.

Хи́жечний, а, е. 1) Относящійся къ клѣти, чулану, кладовой. 2) О женщинѣ: спящая въ клѣти. Не пущу, не пущу, ти, хижечна курво. Гол. II. 710.

Хи́жий, а, е. Хищный. К. ЧР. 427. Хиже птаство. К. Іов. 59. Хижі орли. К. ЧР. 92.

Хи́жість, жости, ж. Хищность. Желех.

Хи́жка, ки, ж. Ум. отъ хижа. 2) — слимако́ва, слима́ча. Раковина улитки. Вх. Лем. 478.