рять, грохотать. Тепер собі тарахкай із гармат. К. ПС. 147.
Тарахкота́ння, ня, с. Скорое и продолжительное стучаніе. Шейк.
Тарахкотани́на, ни, ж. Усиленная стукотня. Шейк.
Тарахкота́ти, кочу́, ти́ш, гл. Скоро и сильно стучать, однообразно стучать, грохотать. Шейк.
Тарахкоті́лка, ки, ж. Плохая повозка. Їхала Хима з Їрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче. Ном. № 11439.
Тарахкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Тарахкотати. Грин. III. 138.
Тара́хнути, ну, неш, гл. 1) Стукнуть, бросить съ шумомъ на землю. 2) Ударить. Яким тарахнув кулаком по столу. Левиц. I. 281.
Тара́хта, ти, ж. ? Въ загадкѣ: Плахта-тарахта усе поле збігає (борона). Шейк.
Тарахта́ти, та́ю, єш, гл. Грохотать. Грімить і тарахтає. К. Іов. 81. Тая буря не унімала, а все злійш громом по небу тарахтала. Макс. (1849), 28.
Тарга́н, на́, м. 1) Тараканъ, Blatta. Вх. Зн. I. 5. Та й хороша: як тарган у сметану впав. Кобел. у. 2) Названіе вола дымчатаго цвѣта. КС. 1898. VII. 43. Ум. Таргане́ць, тарга́нчик.
Таргани́на, ни, ж. Дерганіе, тасканіе. Шейк. Ум. Таргани́нка.
Таргани́ння, ня, с. Раст. Veratrum. Анн. 373.
Тарга́ни́ти, ню, ниш, гл. Тащить, тянуть. Борз. у.
Тарга́нитися, нюся, нишся, гл. Тащиться. Куди мені тарганитися, старому, по бабу? ЗЮЗО. I. 50.
Таргані́в, но́ва, ве. Принадлежащій, свойственный таракану. Шейк.
Тарга́ння, ня, с. Дерганіе, тасканіе. Шейк.
Тарготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. = Торохтіти. Круг (у гончара) тарготить. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Та́рель, ля, м. = Таляр. Да пойди до жида-рандара, да положи битий тарель, щоб позволив церкву одчинити. Нп.
Тари́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Пачкаться въ грязи. Шейк.
Тарі́вка, ки, ж. = Тарілка 1.
Тарі́лець, льця, м. Ум. отъ таріль. Шейк.
Тарі́лка, ки, ж. 1) Тарелка. Там їли.... з нових кленових тарілок. Котл. Ен. I. 18. Хоч за копійку, та на тарілку. Посл. 2) Часть шерстобитнаго лука (см.). Черниг. у. Ум. Тарі́лочка.
Тарі́ль, реля, м. Блюдо; тарелка. Шух. I. 308, 251. Таріль точений. Гол. IV. 6. Ум. Тарі́лець, тарі́льчик. АД. 1. 34.
Тарка́н, на́, м. = Тарган. Драг. 52. Лучче маленька рибка, як великий таркан. Ном. 7293.
Таркани́стий, а, е. Неоднокрапный, неодноцвѣтный, пестрый. Вх. Зн. 68.
Таркани́ще, ща, м. Ув. отъ таркан. Шейк.
Тарка́тий, а, е = Тарканистий. Шейк.
Тарка́ч, ча́, м. Конь бѣлый съ черными или рыжими пятнами.
Тарко́, ка́, м. Кличка пестрой собаки. Шейк.
Таркота́ти, кочу́, чеш, гл. = Сокотати 1. Курка не торкоче. Грин. III. 511.
Тарлаба́н, на, м. Раст. Spiraea Filipendula L. Анн. 339.
Та́рниця, ці, ж. Деревянное сѣдло. Вх. Зн. 61. Шух. I. 78. 252.
Таро́висько, ка, с. Мѣсто, гдѣ скотъ, катается. Вх. Зн. 68.
Тарпа́н, на, м. Дикій конь. Екатериносл. у. Херс. г. Слов. Д. Эварн.
Та́рсувати, сую, єш, гл. Тормошить. Вони давай його тарсувати. Новомос. у.
Тарта́к, ка́, м. Лѣсопильный заводъ. Ум. Тартачо́к.
Тартако́вий, а, е. Относящійся къ тартаку. Шейк.
Тартачи́на, ни, м. = Тартак. Шейк. Ум. Тартачи́нка.
Тарюва́тися, рю́юся, єшся, гл. Часто пачкаться въ грязи. Шейк.
Таря́тися, ря́юся, єшся, гл. Валяться въ грязи и пр. Шейк.
Та́сінька, та́січка, ки, ж. Ум. отъ тася.
Таскани́на, ни, ж. 1) Продолжительное перетаскиваніе; возня при перетаскиваніи. Шейк. 2) Драка, потасовка. Була там тасканина. Ум. Таскани́нка.
Таска́ння, ня, с. Тасканіе. Шейк.
Таска́ти, ка́ю, єш, гл. Таскать. Він і таска її (відьму) на собі до світа. Драг. 71. Свиня солому таскає, — холод буде. Шейк.
