Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тарган
Берлін: Українське слово, 1924

Тарга́н, на́, м. 1) Тараканъ, Blatta. Вх. Зн. I. 5. Та й хороша: як тарган у сметану впав. Кобел. у. 2) Названіе вола дымчатаго цвѣта. КС. 1898. VII. 43. Ум. Таргане́ць, тарга́нчик.