рий показав мені на дві стопи, висічені на тій скелі. Стор. II. 122. 2) Футъ. Пять стопів глини. Федьк. I. 75.
Стопеке́льний, а, е. То же, что и пекельний, но въ усиленномъ смыслѣ. Ой Ироде пребеззаконний, мучителю стопекельний. Маркев. 40.
Стопи́ти, ся. См. Стопляти, ся.
Сто́пленє, ня, с. Плавка, расплавка. Шух. I. 284.
Стопля́ти, пля́ю, єш, сов. в. стопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Расплавлять, расплавить, растапливать, растопить. 2) Сплавлять, сплавить вмѣстѣ. 3) Затоплять, затопить. Плаче сокіл, плаче, сльозами ридає, дрібними сльозами всі луги стопляє. О. 1861. IV. 94.
Стопи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Расплавиться, растопиться, растаять. Стопились полями студені сніги. Млак. 33. 2) Сплавиться вмѣстѣ. Стопитись у в один метал. К. ХП. 129.
Стопи́ти, плю, пиш, гл. Расплавить, растопить.
Сто́птувати, тую, єш, сов. в. стопта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Стаптывать, стоптать. Г. Барв. 516. Чорт сім пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав. Ном. Черевички я стоптала. Щог. В. 44) 2) Топтать, потоптать. Бодай же ти, милий, того не діждав, щоб ти мою чорвону китайку під ноги стоптав. Нп.
Стопцьо́ваний, а, е. Истоптанный.
Стопцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Вытоптать, потоптать. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба. І що воно за знак що коло дуба так стопцьовано. О. 1861. V. 67.
Сторгува́ти, гу́ю, єш, гл. Сторговать. Грин. III. 325. Ой і там дівчина пшоно продавала, вона ж мені, молодому, люльку сторгувала. Чуб. V. 1179.
Сторгува́тися, гу́юся, єшся, гл. Сторговаться. Рудч. Ск. II. 147.
Стордзом, нар. Острымъ концемъ вверхъ. Угор.
Стордзува́ти, дзу́ю, єш, гл. Нагромозжать. Угор.
Сторжи́ти, жу́, жи́ш, гл. = Сторгувати. Я сторжив коня. НВолын. у.
Сторжи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. = Сторгуватися. Так він почув, що в пана хорунженка у винниці брага добра і добре скотини доглядають, приїхав наняти і сторжитись. Кв. II. 55.
Стори́чний, а, е. Сторицею, во сто разъ большій. За один старий клас, у другий літній час, сторичний дасть плід. Чуб. III. 18.
Сторі́ки, рі́к, ж. Сотни рѣкъ. І потече сторіками кров у синє море. Шевч.
Сторі́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ сторона. Не лихо журить і чужа сторінка, а невдала жінка. Ном. № 9112. 2) Страница.
Сторі́чний, а, е. Столѣтній. Желех.
Сто́рія, рії, ж. Исторія, разсказъ. Сторія коротка, сину. Федьк. Мене сини, зяті й онуки давненько просять написать про сторію свою. Алв. 7.
Сто́рма, нар. Стоймя. Сторма поставив сніп. Камен. у.
Сто́рож, жа, м. 1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю. Грин. I. 169. 2) При выдалбливаніи лодки (ду́ба) изъ цѣльной колоды — для того, чтобы рабочій зналъ, когда стѣнки сдѣлались достаточно тонки, просверливаютъ изрѣдка снаружи колоды дыры не болѣе 1 в. глубиной, которыя и наз. сторожа́ми; когда работающій дойдетъ до сторожів, дальнѣйшее выдалбливаніе прекращается. Вас. 151.
Сторо́жа, жі, ж. Стража, караулъ. ЗОЮР. I. 60. Стоїть сторожа, гострая вартонька, коло твоєї хати. Чуб. V. 290. Гонят, мамко, на сторожу, під Чорний ліс на могилу. АД. I. 134. На сторо́жі. На стражѣ, на караулѣ. Усі кури на сідалі, півень на сторожі; всі хлоп'ята на юлиці, мій милий в дорозі. Мет. 16. Ум. Сторо́женька. Чуб. III. 58.
Сторожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Сторожити. А те мені, пане, важко, що з боків та сторожають, а спереду та зустрічають. Чуб. V. 960.
Сторо́женька, ки, ж. Ум. отъ сторожа.
Сторожи́к, ка́, м. Первое перо въ крылѣ птицы. Екат. г.
Сторожи́ти, жу́, жи́ш, гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна. Чуб. V. 1100.
Сторожі́вство, ва, с. Обязанности сторожа, должность сторожа. Рк. Левиц.
Сторо́жка, ки, ж. = Залевчник. Вх. Зн. 19.
Сторожки́й, а́, е́. Осторожный; чуткій. К. Бай. 148. Утя сторожка птиця. Греб. 402. Птиця, бач, дуже сторожка. Стор. II. 75. І собаки не держу, такий
