Словарь української мови (1924)/сторожити

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сторожити
Берлін: Українське слово, 1924

Сторожи́ти, жу́, жи́ш, гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна. Чуб. V. 1100.