світочку. МВ. I. 150. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Мет. 65. Ой горенько мені на світоньку. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).
Світа́ння, ня, с. Разсвѣтъ. Сон веселий снився.... на світанні. Мкр. Г. 37. У вікно вже світання синіє. МВ. II. 105.
Світа́ти, та́є, гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5.
Світа́ч, ча́, м. 1) Маленькій желѣзный подсвѣчникъ для восковой свѣчи у иконы: желѣзный стержень, вбиваемый въ стѣну или божни́к, съ трубочкой для свѣчи. Волк. у. См. Світич. 2) Въ курной полѣсской хатѣ: четырехугольная деревянная труба, спускающаяся изъ крыши въ избу, внизу подъ нее подвѣшена желѣзная рѣшетка, на которой вечеромъ зажигаютъ лучину. Чуб. VII. 390.
Світи́лень, льня, м. Рыболовный снарядъ, устроенный почти такъ же, какъ и сакуля. Вх. Пч. II. 23.
Світи́лка, ки, ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть ста́рша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУЕ. III. 106. Ум. Світи́лочка. Грин. III. 481. Світилочко, повная роже, дивитися на тебе гоже. Мет. 202.
Світи́ло, ла, с. 1) Свѣтило. К. Бай. 156. К. Іов. 68. 2) Свѣчи церковныя. Велике диво світило. Ном. № 5537. Несуть тіло до гроба без кадила, без світила. Грин. III. 143.
Світи́льник, ка, м. 1) Украшенная свѣча, которую світи́лка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.
Світи́ти, чу́, тиш, гл. 1) Свѣтить. Сонце світить. Ном. № 236. Ой місяцю, місяченьку і ти, зоре ясна! Ой світіть там по подвір'ю, де дівчина красна. ЗОЮР. II. 141. Світи́ти в о́чі. Льстить. Св. Л. 228. Пан тільки в очі світив, що лучче було б, як би він гудив. Св. Л. 92. 2) Зажигать. Та світи вже свічку, нічого не видко. 3) Въ карточной игрѣ: а) быть козыремъ. Король жировий світить. Голяк масти, черва світить — игра словъ, насмѣшка надъ бѣднякомъ. Ном. № 1526. б) Открывать козыря. Світи козиря. КС. 1887. VI. 471. 4) — во́лосом. О замужней женщинѣ: ходить съ непокрытой головой. Левиц. I. 279. 5) — голово́ю. Быть дѣвушкой. Що жінкою, то не дівкою, не світити голівкою. Грин. III. 297. 6) — ті́лом. Показывать обнаженное тѣло.
Світи́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Свѣтиться, издавать свѣтъ. Він світиться, як сонце. 2) Просвѣчиваться. Сорочка так виносилась, що аж світиться. Ре́бра сві́тяться. Очень худъ. КС. 1882. X. 36. 3) безл. Быть свѣту, быть освѣщеннымъ, свѣтиться, горѣть. Приходить він до теї горальні, аж там світиться. Рудч. Ск. I. 87. І досі ще в їх світиться, — все не лягають.
Сві́тич, ча, м. 1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. I. 66. 2) Подсвѣчникъ. Угор. 3) = Світлач. 4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62. 5) Паникадило, церковная люстра. Шух. I. 117.
Сві́тка, ки, ж. Козырь (въ карточной игрѣ). Левч. 58.
Світла́ч, ча́, м. Свѣтецъ для вкладыванія лучины. Подольск. г.
Світле́нько, світле́сенько, нар. Ум. отъ II світло.
Сві́тлий, а, е. 1) Свѣтлый, ясный. Да нема цвіту світленького над маківку. Чуб. V. 439. 2) Сві́тле о́ко. См. Око. 3) — ти́ждень. Недѣля Христова Воскресенія. МУЕ. III. 45. Ум. Світле́нький, світле́сенький.
Світли́ця, ці, ж. Въ малорусскихъ хатахъ чистая комната безъ кухонной печи: вообще комната. Чуб. VII. 382. Kolb. I. 61. Вас. 195. Поставлю я світлицю на високій горі. Грин. III. 10. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе у світлиці трава на помості. Мет. 23. Ум. Світли́ночка, світли́чка, світли́ченька, сві́тлонька, сві́тлочка. Чуб. V. 939. III. 315, 391, Грин. III. 261. Та й сів сокіл на віконечку, та поглядає у світлиночку. Грин. III. 47. Світлички невеличкі, та гарні, чистенькі. МВ. (О. 1862. III. 53).
Сві́тлість, лости, ж. Свѣтъ. Чим Бог світлость доточив? Огнем. Ном. № 403. Очам світлость показав. Грин. II. 40.
Світлі́ти, лі́ю, єш, гл. Свѣтлѣть, проясняться. Небо світліє, світ недалечко. Левиц. I. 154.