Словарь української мови (1924)/божник

by Борис Грінченко

◀ божкувати

Словарь української мови Борис Грінченко Б божник

божниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Божни́к, ка́, м. = Біжник. Чуб. VII. 384. Божник із шитим рушником округи. К. ЧР. 38. 2) Рушни́к-божни́к. Полотенце для украшенія иконъ. Вас. 168. 3) Продавецъ иконъ. А в нас тоді са́ме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Пирят. у. Ум. Божничо́к. Рудч. Ск. II. 27.