Словарь української мови (1924)/світилка

by Борис Грінченко

◀ світилень

Словарь української мови Борис Грінченко С світилка

світило ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Світи́лка, ки, ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть ста́рша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУЕ. III. 106. Ум. Світи́лочка. Грин. III. 481. Світилочко, повная роже, дивитися на тебе гоже. Мет. 202.