Розсокота́тися, чу́ся, чешся, гл. О курахъ и женщинахъ: раскричаться, расшумѣться.
Розсоли́ти. См. Розсолювати.
Розсоло́да, ди, об. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ. Ич який розсолода! Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Розсоло́джувати, джую, єш, сов. в. розсолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Разводить, развести сладкимъ.
Розсо́лювати, люю, єш, сов. в. розсоли́ти, лю́, лиш, гл. Солить, посолить. Пити йому схотілось. От він (дурень) набрав води, покуштував — не солона. Узяв тоді, усю сіль у воду висипав, розсолив. Грин. I. 205.
Розсопти́ся, пу́ся, не́шся, гл. Разсопѣться.
Розсо́ха, хи, ж. 1) Чаще во мн. ч. розсо́хи. Развилка, развилина, мѣсто, гдѣ что-либо раздвояется, напр. бревно съ вилообразнымъ концемъ, мѣсто, гдѣ расходятся ноги, распутье и пр. Драг. 35. О. 1861. XI. Св. 32. Мнж. 148. Шух. I. 149. 2) мн. Деревянные вилы для навоза. Вх. Зн. 61. Ум. Розсі́шка.
Розсоха́ня, ні, ж. Коршунъ красный, шулятникъ, Falco milvus. Желех. Розсоханя має хвіст розсохатий. Вх. Зн. 60.
Розсоха́тий, а, е. 1) = Розсохуватий. Розсохатий явір. Млак. 49. 2) О волахъ: съ развѣсистыми рогами.
Розсохач, ча, м. Олень. Вх. Пч. II. 6.
Розсо́хтися. См. Розсихатися.
Розсо́хуватий, а, е. Раздвоенный вилообразно. Мил. 20. Розсохуватий дуб. Розсохувата груша.
Розспіва́тися, ва́юся, єшся, гл. Распѣться.
Розстава́ння, ня, с. Разставаніе, разлука. См. Розстання. Цілуючись по братерський на розставанні. Левиц. I. 463. Невимовна мука — із милим розлука, розставання — серця розривання. К. Досв. 128.
Розстава́тися, таю́ся, є́шся, сов. в. розста́тися, ста́нуся, нешся, гл. Разставаться, разстаться. Ох і тяжко-важко, як хто кого любить, а ще тяжче, як хто розстається. Нп.
Розста́вити. См. Розставляти.
Розставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розста́вити, влю, виш, гл. Разставлять, разставить. Наймички бігали, розставляючи тарілки. Левиц. Пов. 394. Стій но, жінко, я побачу, чи не впало що в кіш, що рано розставив. Рудч. Ск. I. 186.
Розста́ння, ня, с. Разлука. См. Розстава́ння. Розстання з милим смерті ся рімнає. Ном. № 8782. Хто був причиною розстання мого, щоб мій весь смуток упав на нього. Чуб. V. 358.
Розстанови́ти. См. Розстановляти.
Розстановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розстанови́ти, влю́, виш, гл. = Розставляти, розставити. Розстановила усе на столі, як треба. Кв. I. 70.
Ро́зстань, ні, ж. Распутье, мѣсто раздѣленія дорогъ. Чуб. I. 85. Щоб тебе поховали на розстанях. Ном. № 3799.
Розста́ньки, ків, м. мн. = Розстань. Ном. № 3799.
Розстара́тися, ра́юся, єшся, гл. Раздобыть. Як потягнувся на юшку, то розстарайся і на петрушку. Ном. № 4884. Як розстараєтесь грошей, заплатите мені. Грин. II. 291.
Розстарува́тися, ру́юся, єшся, гл. Приняться корчить изъ себя взрослаго человѣка, резонировать.
Розстарцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Привыкнуть къ нищенству.
Розста́ти, ста́ну, неш, гл. Уничтожиться, перестать существовать. Що ся стало, розстати не мусить. Ном. № 5237.
Розста́тися. См. Розставатися.
Розстебну́ти, ся. См. Розстібати, ся.
Розстели́ти, ся. См. Розстеляти, ся.
Розстеля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розстели́ти, лю́, леш, гл. = Розстилати, розіслати.
Розстеля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. розстели́тися, лю́ся, лешся, гл. = Розстилатися, розіслатися. Левиц. I. 272. Під вікнами розстелялася зелена трава. Левиц. I. 331.
Розсте́рвитися, влюся, вишся, гл. Остервенѣть.
Розстила́ти, ла́ю, єш, сов. в. розісла́ти, стелю́, леш, гл. Разстилать, разослать. Та й розіслав королевич шовковий ковер. Чуб. V. 772. На шпилях стоять дуби зубчастою стіною, розіславши міцне гілля з широким листом по синьому небу. Левиц. I. 204. За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає. Шевч. 445.
Розстила́тися, ла́юся, єшся, сов. в. розісла́тися, стелю́ся, лешся, гл. Степ почав розстилатись далеко, далеко і зеленів, скільки засягало око. Левиц. Пов. 369. Ой хрещатий барвіночку, розстилайся нижче, ой ти, милий чорнобривий, присунься ще ближче. Чуб. V. 181.
