Словарь української мови (1924)/розстилати
| ◀ розстервитися | Словарь української мови Р розстилати |
розстилатися ▶ |
|
Розстила́ти, ла́ю, єш, сов. в. розісла́ти, стелю́, леш, гл. Разстилать, разослать. Та й розіслав королевич шовковий ковер. Чуб. V. 772. На шпилях стоять дуби зубчастою стіною, розіславши міцне гілля з широким листом по синьому небу. Левиц. I. 204. За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає. Шевч. 445.