Словарь української мови (1924)/розставляти

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розставляти
Берлін: Українське слово, 1924

Розставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розста́вити, влю, виш, гл. Разставлять, разставить. Наймички бігали, розставляючи тарілки. Левиц. Пов. 394. Стій но, жінко, я побачу, чи не впало що в кіш, що рано розставив. Рудч. Ск. I. 186.