Словарь української мови (1924)/розстібати
| ◀ розстилатися | Словарь української мови Р розстібати |
розстібатися ▶ |
|
Розстіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. розстебну́ти, ну́, неш, гл. Разстегивать, разстегнуть. Він розстебнув одежу. Левиц. Пов. 190.
| ◀ розстилатися | Словарь української мови Борис Грінченко Р розстібати |
розстібатися ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розстібати
Борис Грінченко
1924
Розстіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. розстебну́ти, ну́, неш, гл. Разстегивать, разстегнуть. Він розстебнув одежу. Левиц. Пов. 190.