звістку робить. Чуб. 7) Хліб роби́ти. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити. Котл. НП. 350. 8) — пла́ту. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату. Грин. III. 128.
Роби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Дѣлаться. Каліка не родиться, а робиться. Ном. Зірки робляться із праведних душок. Чуб. I. 15. 2) Дѣлаться, происходить, бывать. Не так воно робиться, як нам хочеться. Ном. № 5371. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603.
Робі́ння, ня, с. Работа, трудъ. Ум. Робі́ннячко. Ой весна красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і добреє літечко.... хорошим людям на робіннячко. Чуб. I. 109.
Робітли́вий, а, е = Робітний 1. Чи хороша, чи вродлива, чи до діла робітлива? Мил. 96.
Робі́тка, ки, ж. Ум. отъ робота.
Робі́тний, а, е. 1) Трудолюбивый, работящій. Там є дівка дуже красна, та лем не робітна. Гол. IV. 504. 2) Рабочій, для работы. Не сорочка робітна.
Робі́тник, ка, м. Работникъ. Гроші добрий робітник, але поганий господарь. Ном. № 13484.
Робі́тниця, ці, ж. Роботница. Батенько іде, хвалить мене: оддали дочку робітницю: по сім кіп жне. Чуб. V. 723. Ум. Робі́тничка, робі́тнонька. Зіронько вечірняя, то жесь освітила, а з дому домівнонькою, а з поля робітнонькою. Рк. Макс.
Робі́тня, ні́, ж. Мастерская. Желех.
Робі́тонька, ки, ж. Ум. отъ робота.
Ро́бле́ний, а, е. 1) Прич. прош. стр. отъ робити. 2) Искуственный. Роблені квітки. Харьк. Роблена сметана. Харьк. Кресало буде роблений магнит, а не природний. Ком. II. Ро́блена ві́дьма. По нар. повѣрью вѣдьма не прирожденная, а наученая. ХС. VII. 449. 3) Бывшій въ работѣ, истощенный работой. Коні роблені, того й такі худі. Каменец. у.
Ро́блениця, ці, ж. Насыпная гора, курганъ. Левч. 27.
Ро́блво, ва, с. Издѣліе. Це ложки мого роблива. Харьк. у.
Ро́блювати, люю, єш, гл. Дѣлывать. Господи, що за речі він роблював. Федьк.
Робо́та, ти, ж. 1) Работа, трудъ, дѣло, занятіе. Яка плата, така й робота. Ном. Субота не робота — помий, помаж та й спати ляж. Ном. 542. Цілісінький день у роботі. МВ. I. 26. 2) Издѣліе, произведеніе, работа. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338. 3) соб. Работники. Одчиняй, пане, ворота, їде твоя робота. Ном. № 10000. Ум. Робі́тка, робі́тонька, робі́точка. Грин. III. 400, 393.
Роботи́зна, ни, ж. Барщина. Два дні роботизни. Гн. II. 228. Ой дуки, позабірали ви наші степи й луки!… А тепер на них чужими руками роботизну справляють. Мир. ХРВ. 86.
Роботу́ха, хи, ж. Работница трудолюбивая. А й до діла роботуха, і до хлопців щебетуха. Мил. 110.
Роботя́га, ги, м. Труженикъ, работникъ. Всього надбав роботяга, та не придбав долі. Шевч. 527. Ум. Роботя́жка, роботя́жечка. Як у мене чоловік роботяжечка був. Грин. III. 658.
Роботя́й, тя́я, м. = Роботяга. Черк. у.
Роботя́щий, а, е. Работящій, трудолюбивый. Ручки ж мої роботящі, чом не робите? Чуб. V. 777.
Робо́чий, а, е. 1) Рабочій. Забіжиш до Марусі у робочу часину. МВ. II. 83. 2) Трудолюбивый. Робоча як бджола. Ном. № 4562. Наша Меланка не робоча, на ній сорочка парубоча. Чуб. III. 469.
Робу́чий, а, е = Робочий 2.
Ро́вень, вня, м. 1) Пара, равный. Нашим дівкам ровень. Гол. IV. 435. 2) = Ровінь. Вх. Лем. 461.
Ро́вінь, ню, м. Равнина. Вх. Зн. 60.
Ро́вта, ти, ж. Отрядъ войска. А ймуть ровти ізбірати, за нами гонити, а ми будем з файнов любков мед горівку пити. Лукаш. 136.
Ровча́к, ка, м. = Рівчак.
Рога́ль, ля́, м. 1) Волъ съ большими рогами не расходящимися въ стороны. Рудч. Чп. 255. Віл рогаль. 2) Родъ жука = Рогач 4. 3) Толстое ребро листа, жилка. З капусти лем роґалі остали, — так об'їла гусениця. Вх. Лем. 461.
Рога́нь, ня́, м. = Рогаль 1. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Рогати́зна, ни, ж. соб. Рогатый скотъ. Канев. у.
Рога́тий, а, е. 1) Рогатый. Мужик багатий, як віл рогатий. Ном. Чорт рогатий. ЗОЮР. II. 92. 2) Угловатый, съ углами. Ха́та рога́та. Дѣла много въ хатѣ
