Словарь української мови (1924)/рівчак
| ◀ рівнятися | Словарь української мови Р рівчак |
рівчастий ▶ |
|
Рівча́к, ка́, м. 1) Ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою. Левиц. Пов. 338. 2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка. Дещо. 3) Желобокъ, углубленіе. Вас. 159. Ум. Рівчачо́к. Вас. 167.