Пробрі́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. пробреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Провираться, провраться. Чи дворянин він, чи купець, — про те вже не скажу вам, братця, щоб иноді не пробрехаться. Гліб. Хто бреше, той ся пробреше. Чуб. I. 236.
Пробро́їтися, ро́юся, їшся, гл. Провиниться, напроказить.
Пробря́зкати, каю, єш, гл. Пробренчать извѣстное время.
Пробрязча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Пробрязкати.
Про́бу, меж. = Пробі. Грин. I. 286. Ном. № 14171. Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробу закричав Еней. Котл. Ен.
Пробубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Пробормотать. „Е, як би була!“ — пробубонів Кобза. Стор. МПр. 84.
Пробува́лий, а, е. Бывалый, опытный. Пробувалий чоловік Стах. НВолын. у.
Пробува́ти, ва́ю, єш, гл. Быть, находиться, пребывать, жить. Бо як тяжко на безвідді рибі пробувати, так тяжко на чужині безрідному пробувати. Мет. 349.
Про́бувати, бую, єш, гл. Пробовать, испытывать. Не треба пробувати Бога. Гн. I. 83. Він же тебе цілує, він тебе милує! а він твого дівоцького розуму пробує. Мет. 41.
Пробу́джувати, джую, єш, сов. в. пробуди́ти, джу́, диш, гл. = Збуджувати, збудити. Перенесу ключі не побрязкуючи, пробуджу милого не доторкуючи. Мет. 26.
Пробу́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. пробуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Збуджуватися, збудитися. Лях тоді добрий, як спить, а пробудиться, то біда. Ном. № 856.
Пробужа́ти, жа́ю, єш, гл. = Пробуджувати. Пробужає свого пана. Чуб. V. 942.
Пробужа́тися, жа́юся, єшся, гл. = Пробуджуватися. Він на завтра устає, пробужається. Рудч. Ск. I. 84.
Пробу́нок, нку, м. Проба. Котками закачав ріллю на пробунок.
Пробунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Пробунтовать.
Пробу́ркати, ся. См. Пробуркувати, ся.
Пробу́ркувати, кую, єш, сов. в. пробу́ркати, каю, єш, гл. Пробуждать, пробудить. Пробуркав у серці в його зненависть. Полт.
Пробу́ркуватися, куюся, єшся, сов. в. пробу́ркатися, каюся, єшся, гл. Просыпаться, проснуться, пробуждаться, пробудиться. Византія пробуркалась, витріщав очі. Шевч. 60. Прокинься, милеє дитятко, пробуркайся і проходись. Котл. Ен. II. 37.
Пробурлакува́ти, ку́ю, єш, гл. Прожить бездомнымъ бобылемъ. Вік пробурлакувати. Ном. № 10686.
Пробурмиструва́ти, ру́ю, єш, гл. Пробыть бургомистромъ.
Пробурти́ти, чу́, ти́ш, гл. Просверлить, пробуравить. Ось шрами, а ось-де куля пробуртила ногу. Мкр. Н. 27.
Пробурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Проворчать. Якого там кулика ви видумали, дядьку! — пробурчав. МВ. I. 105.
Пробу́ти, бу́ду, деш, гл. Пробыть. См. Пробувати. Пробув у городі три дні. Через лихі вороженьки нігде пройти доріженьки, нігде пройти, ні пробути, щоб в дівчини в гостях бути. Грин. III. 180.
Пробу́ток, тку, м. Житье. Kolb. I. 98. Дай, Боже, вік довгий, пробуток добрий. Гол. IV. 554. Я дав йому пустиню на пробуток. К. Іов. 88.
Прова́дити, джу, диш, гл. 1) Вести, везти. О. 1862. IX. 110. А куди Бог провадить? Св. Л. 8. — життя́. Вести жизнь. Життя провадить собаче. Ном. № 2114. 2) Дѣлать. Провадили ми наше діло в благодатній тихості. К. ХП. 10. 3) Доставлять. Аж з Рейну і Угорщини бочками провадили рейнське і усякі напитки. Стор. МПр. 67. 4) Твердить, настойчиво говорить одно и то-же. Мудрець же физику провадив. Котл. Ен. III. 53. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки; третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу, то хвилівник і друге безділля. Мкр. Н. 4. Прова́дити на вербі́ гру́ші. Разсказывать небылицы. — не знать що. Нести вздоръ. Не знать що провадять!… То вигадки бабські! К. Досв. 79.
Провакува́ти, ку́ю, єш, гл. Пропустить, потерять (время). А бери лиш ціпа та будемо молотити, а то й день так провакуємо. Грин. II. 207.
Прова́л, лу, м. = Провалля. Вх. Зн. 56.
Проваласа́тися, са́юся, єшся, гл. Прошляться, протаскаться. Копійчини не приніс, а літ чотирнадцять проваласався. Г. Барв. 527.
Прова́лина, ни, ж. Яма, гдѣ провалилась земля, пропасть. Засипати.... провалину. Левиц. I. 279. Декотрі позлазили вниз, поховались меж купами каміння, попритулювалися до провалин. Левиц. I. 90.
