Словарь української мови (1924)/пробувати
| ◀ пробувалий | Словарь української мови П пробувати |
пробуджувати ▶ |
|
Пробува́ти, ва́ю, єш, гл. Быть, находиться, пребывать, жить. Бо як тяжко на безвідді рибі пробувати, так тяжко на чужині безрідному пробувати. Мет. 349.
Про́бувати, бую, єш, гл. Пробовать, испытывать. Не треба пробувати Бога. Гн. I. 83. Він же тебе цілує, він тебе милує! а він твого дівоцького розуму пробує. Мет. 41.