Словарь української мови (1924)/пробуркувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пробуркувати
Берлін: Українське слово, 1924

Пробу́ркувати, кую, єш, сов. в. пробу́ркати, каю, єш, гл. Пробуждать, пробудить. Пробуркав у серці в його зненависть. Полт.