Притекти́ся, чу́ся, че́шся, гл. Прійти. На городі бараболя, — ой десь моя лиха доля; бараболя розцвітеся, лиха доля притечеся. Грин. III. 657.
Прителе́пкуватий, а, е. Придурковатый, глуповатый. Чи ти ж мене не пізнав, прителепкуватий? Чуб. V. 176.
Прителіпа́тися, па́юся, єшся, гл. Приплестись, притащиться. Ну чого ти сюди прителіпалась? Харьк. у.
Прителі́шитися. См. Прителішуватися.
Прителі́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. прителі́шитися, шуся, шишся, гл. Присосѣживаться, присосѣдиться. Я, каже, тебе, сякий-такий сину, покину! — да й покине ледащиця. А тепер знов прителішується до мене. ЗОЮР. I. 10.
Прителю́щити, щу, щиш, гл. Притащить, принести. У приполі й її саму з поля, на панщині знайшовши, прителющила. Г. Барв. 121.
Прителю́щитися, щуся, щишся, гл. Пристать, присосѣдиться. І він туди прителющився, наче його хто просив. Кіев. у.
При́темком, нар. Во время темноты. Напав на його притемком та добре попобив, — так не вгадав, хто й бив. Черниг. у.
Притемніти, ніє, гл. безл. Стемнѣть. Тільки що зайде сонце і трохи притемніє. О. 1861. VIII. 31.
Прити́ка, ки, ж. 1) Колышекъ, палка, прикрѣпляющая ярмо къ дышлу. Рудч. Чп. 34. Чуб. VII. 402. Рудч. Чп. 250. Як вихватить дід із воза велику притику. Мет. 472. 2) Прити́ки дава́ти. Задѣвать кого. О. 1862. VIII. 11. Ум. Прити́чка.
I. Притика́ти, ка́ю, єш, сов. в. притка́ти, тчу́, тче́ш, гл. Притыкать, приткать, выткать еще нѣкоторое количество.
II. Притика́ти, ка́ю, єш, сов. в. приткну́ти, кну́, не́ш, гл. 1) = Пристромлювати, пристромити. Драг. 207. 2) Только сов. в. Поймать на словѣ. Почалась ізнов балачка з дівкою; старостам, бачте, хотілось, щоб і її на чім приткнути. Грин. II. 274. 3) Приставлять, приставить, поставить. Куди мені оцю діжку приткнути, що їй тут і місця нема? Харьк. 3) Вмѣшивать, впутывать, впутать. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив. НВолын. у. 5) Приткне́ но́са і до нас. Не обойдется и безъ насъ. Ном. № 4476.
Притика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. приткну́тися, кну́ся, не́шся, гл. Находить, найти себѣ мѣсто, помѣститься, прислониться, прижаться къ чему. Шукайте самі соби місця, — хай притикається кожен, де знайде. Полт. у. Молода не сідає за стіл, а де-небудь приткнеться. МУЕ. I. 115. (Полт.). Серед степу на ріжечку, як на припічку хатиночка приткнулась. Г. Барв. 14.
Притика́ч, ча, м. = Притика 1. Шух. I. 165.
Прити́н, ну, м. Убѣжище, пристанище. Рветься душа, бо нема для неї притину на землі. Стор. МПр. 2.
Прити́на, ни, ж.? Закопать на притині два стовпи.... Біля притини стоїть два стовпи. Рудч. Ск. II. 146.
Притина́ти, на́ю, єш, сов. в. притя́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать, прибить. Притинали Серпягу до сухого дуба. 2) Надрѣзывать, надрѣзать, срѣзать. 3) Притя́в йому́ но́са до́бре. Срѣзалъ его хорошо. 4) Притя́ти сло́во. Рѣзко отвѣтить. Палажка аж сплакнула, бо се вперше він їй таке притяв слово. Г. Барв. 159.
Прити́рити, ся. См. Притирювати, ся.
Прити́рок, рка, м. = Переріз. Чуб. VII. 576.
Прити́рювати, рюю, єш, сов. в. прити́рити, рю, риш, гл. Притаскивать, притащить. Онисько кашовар щербу притирив ваганами. Мкр. Г. 4. Притирив оберемок дров. Драг. 163.
Прити́рюватися, рююся, єшся, сов. в. прити́ритися, рюся, ришся, гл. Притаскиваться, притащиться, прійти. Чого притирився? Хто тебе кликав сюди? Харьк.
При́тиск, ку, м. 1) Прижиманіе? натискъ? Бери мене, бо я подорожня; а з притиском, бо я сирота; а скоро, бо додому йду. (Загадка: душа). Ном. № 242, стр. 297. У нас як б'ють, то з притиска та з відваги. КС. 1882. X. 30. 2) Удареніе. Це слово він сказав з притиском. Волын. г. Говорить було Тарас Яровий з притиском. О. 1861. XI. 32.
Притиска́ти, ка́ю, єш, сов. в. прити́с(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Притискивать, притиснуть, прижимать, прижать, придавить. Драг. 88. Ой рад би я встати, тобі правду сказати, ой сирая земля а все тіло приняла, дубовії дощечки притиснули рученьки. Чуб. V. 324. Як притиснуть було чоловіка, то він зараз через Дністер, та й шукай, пане, вітра в полі. Каменец. у. Чи то старому довго вмерти? притисне трохи та й… Каменец. у. Який мороз