Словарь української мови (1924)/притика

by Борис Грінченко

◀ притемніти

Словарь української мови Борис Грінченко П притика

притикати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прити́ка, ки, ж. 1) Колышекъ, палка, прикрѣпляющая ярмо къ дышлу. Рудч. Чп. 34. Чуб. VII. 402. Рудч. Чп. 250. Як вихватить дід із воза велику притику. Мет. 472. 2) Прити́ки дава́ти. Задѣвать кого. О. 1862. VIII. 11. Ум. Прити́чка.